Міна Гава [Швейцарія]

Міна Гава народилася 1998 року, вивчала  літературу в Інституті німецької літератури в Лейпцигу, згодом історію та технічні науки у Вищій технічній школі Цюріха. Там вона зацікавилася гірничою справою та охороною природи.

Сека – двадцятидворічна жінка з боснійським корінням, яка живе у Швейцарії. Вона намагається примиритися з національною травмою війни в Боснії, а також зі складною сімейною ситуацією та власним досвідом боротьби з раком грудей. Батько Секи, жорстокий чоловік, який жорстоко поводився з нею та її матір’ю, заповів їй конверт з фотографіями. Ці фотографії пробуджують у Секи пригнічені спогади, які повертають її до від’їзду батьків з Боснії до Швейцарії, а відтак – до знахідки концентраційного табору в Омерській, де боснійські серби вчиняли воєнні злочини ще у 1992 році.

Сека відчуває наслідки цього страхіття у своїй родині. Водночас вона є свідком заперечення недавньої історії в інтересах капіталізму: видобуток корисних копалин знову розпочався в місцях, де в 1992 році було скоєно масове вбивство, і де поховані його жертви. Сека відчуває, що її власну історію було знищено.

«Для Секи» написана від третьої особи, здебільшого з точки зору самої Секи, і має фрагментарну, експериментальну структуру, що відображає її неспокійний душевний стан. Книга складається зі спостережень, спогадів і роздумів Секи про її життя. Деякі з цих фрагментів стосуються сербських звірств, інші розповідають про стосунки Секи з матір’ю та її родиною, а деякі мають суто філософське значення. Сека та її авторка, Міна Гава, мають багато спільного: обидві народилися у 1998 році, мають боснійське походження і наразі мешкають у Швейцарії.

Міна Гава отримала премію Альфреда Дьобліна-Медайля у 2024 році та Літературну премію міста Цюріх у 2023 році.