Таня Малярчук © Stiller
Таня Малярчук [ Україна ]
Таня Малярчук народилася 1983 року в українському місті Івано-Франківськ. Здобула філологічну освіту в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Потім переїхала до Києва, де працювала журналісткою, зокрема на «5 каналі». У 2004 році побачила світ її перша прозова збірка під назвою «Ендшпіль Адольфо, або троянда для Лізи», слідом за якою друком вийшли ще чотири збірки коротких оповідань. У 2009-му німецькою мовою було перекладено її збірку оповідань «Говорити». Тут у трьох частинах зображено три різні світи: світ одного «я» із сучасності, архаїчний світ одного села, що випадає з будь-яких часових рамок, і світ української дитини, яка живе за часів перебудови. Героїв Тані Малярчук, з одного боку, можна назвати невдахами. Вони діють абсурдно, іноді поводяться мов божевільні. З іншого боку, їм удається зберігати внутрішню свободу тоді, коли нові світи зіштовхуються зі старими. Про оповідну манеру Малярчук в одній з оглядових статей Петра ван Кроненбург казала таке: “На перший погляд, книга видалася мені дуже крихкою, глибоко меланхолійною і сповненою притлумлених емоцій. Та це перше враження швидко розвіюється, коли усвідомлюєш, що приглушені звуки, несуттєві, але разюче швидкі зміни настрою справляють на читача справді сильний вплив”. У 2012-му вийшов перший роман Малярчук «Біографія випадкового чуда». У ньому письменниця розповідає про Олену, яка зростає у світі з виразним проявом свавілля й навіть насильства. Однак їй удається боронитися, пускаючи в дію почуття гумору, впертість і добрячу порцію мужності. У власних пошуках “випадкового чуда” – літаючої жінки, що завжди має з’являтися саме там, де найбільше потрібна поміч, – Олена допомагає іншим людям і тваринам, яких нищить країна, що летить у прірву ринкової демократії. «Frankfurter AllgemeineZeitung» назвала роман напрочуд меланхолійним, зарахувавши його до «гіркої» літератури, схожої за стилістикою на твори Михайла Євграфовича Салтикова-Щедріна – сатирика російського критичного реалізму. «Про кроликів та інших європейців» (2014) – це збірка “історій з Києва”, в якій різним формам homo soveticus надано риси різних тварин.
Її роман «Забуття» (2016) був названий «Книгою року» українською службою ВВС. У книзі життя забутого українського народного героя В’ячеслава Липинського майстерно переплітається з життям оповідачки, яка стежить за слідами Липинського в минулому, аби краще зрозуміти власне сьогодення та кинути виклик пам’яті про радянське викорінення.
У 2018 році Малярчук отримала премію Інгеборг Бахмана за текст «Жаби в морі» у Клагенфурті. Того ж року побачила світ її перша дитяча книга «МОКС -НОКС». Зовсім недавно «За таких гріхи Бог ще підякує» (2020), збірку з п’ятдесяти віршів.
Автор регулярно пише колонки для Deutsche Welle (Україна) та Zeit Online.
Твори Тані Малярчук перекладено вісьмома мовами. На сьогодні авторка живе у Відні.
Бібліографія
Ендшпіль Адольфо, або троянда для Лізи
Лілея-НВ
Івано-Франківськ, 2004
Згори вниз. Книга страхів
Фоліо
Харків, 2006
Як я стала святою
Фоліо
Харків, 2006
Говорити
Фоліо
Харків, 2007
Звірослов
Фоліо
Харків, 2009
Біографія випадкового чуда
КСД
Харків, 2012
Забуття
Видавництво Старого Лева
Львів, 2016
MOX NOX
Видавництво Старого Лева
Львів, 2018
За такі гріхи Бог ще подякує
Видавництво 21
Чернівці, 2020
Іншими мовами:
Neunprozentiger Haushaltsessig, 2009
Biografie eines zufälligen Wunders, 2013
Von Hasen und anderen Europäern, 2014
Überflutet, 2016
Blauwal der Erinnerung, 2019