© M.F.Schorro
Томас Сандоз [ Швейцарія ]
Томас Сандоз народився у 1967 році в швейцарському кантоні Невшатель (Ноєнбург). Вивчав епістемологію та психологію, захистив кандидатську дисертацію в Університеті Лозанни і опублікував численні романи, монографії та есеї. Став відомим, зокрема, завдяки своїм науково-популярним статтям та культурологічним публікаціям, а також п’єсам.
У багатьох романах Сандоз заглиблюється у світ відчуттів своїх персонажів, які часто є самотніми, сумними, хворими і заляканими людьми. У книзі »Même en terre« (»Навіть у землі«, 2012) він розповідає історію самотнього і небагатослівного садівника міського цвинтаря, який відповідає за секцію дитячих поховань. Він має дуже особливе ставлення до своєї роботи, дає кожному з померлих ім’я якоїсь квітки, приносить подарунки та іграшки і намагається компенсувати щось, чого бракувало у його власному дитинстві. Коли цвинтар вирішують перебудувати і світ головного героя опиняється у небезпеці, садівник вдається до крайнощів і збирається купити закинуту ділянку землі, щоб дати своїм підопічним нову домівку.
У книзі »Les temps ébréchés« (»Важкі часи«, 2013) юна жінка, яка глухне, вивчає основи музики. У книзі »Malenfance« (2014) розповідається про маленького хлопчика, який подорожує містами і горами, щоб якомога далі втекти від непростої ситуації вдома. Сатирична книга »La balade des perdus« («Прогулянка втрачених», 2018) розповідає історію подорожі чотирьох тинейджерів у міні-автобусі по літніх вулицях Альп. Разом із ними їде опікунка, бо всі четверо мають інвалідність. Один із дітей, Люк, кілька місяців тому під вигаданим прізвищем зареєструвався на психологічному інтернет-форумі і мимоволі дав пораду міністру охорони здоров’я започаткувати реформу, яка викликала неоднозначне ставлення, і тепер ЗМІ полюють за винуватцем. Дорогою до Міністерства товариство переживає цілу низку пригод і зіштовхується з реальністю суспільства, у якому на першому місці стоять продуктивність і результативність. Це змушує героїв почати пошук альтернативного сенсу існування.
Головною темою роману Сандоза »Croix de bois, croix de fer« (»Дерев’яний хрест, залізний хрест«, 2016) є благодійність. Одного чоловіка після смерті його брата-місіонера запрошують на учту на честь брата. Згадуючи своє дитинство і юність, він пригадує також і те, як його брат завжди пишався місіонерською традицією родини, яку сам і продовжив, та завжди дорікав, що брат не став ані місіонером, ані хоча би лікарем чи вчителем. Під час учти головний герой хоче довідатися справжню мотивацію свого брата, щоб таким чином підбити підсумки у власному житті.
У 2011 році Сандоза було нагороджено відзнакою Швейцарської фундації ім. Шіллера. Окрім літературної діяльності, письменник працює як культуртрегер, зокрема проводить заняття з творчого письма для дітей, які відстають у навчанні. Томас Сандоз живе у кантоні Невшатель (Ноєнбург).
Бібліографія
99 minimes
L’Âge d’Homme
Лозанна, 1997
Gerb
L’Âge d’Homme
Лозанна, 2000
La vraie nature de l‘homéopathie
(Справжня природа гомеопатії)
Presses universitaires de France
Париж, 2001
Déprimé ou dépressif?
(Сумний чи депресивний?)
Grolley
L’Hèbe, 2001
La Fanée
[Ілюстрації: Катрін Луї]
G d’Encre
Ле-Локль, 2008
Les temps ébréchés
(Важкі часи)
Grasset
Париж, 2013
Malenfance
Grasset
Paris, 2014
Croix de bois, croix de fer
(Дерев’яний хрест, залізний хрест)
Grasset
Париж, 2016
La balade des perdus
(Прогулянка втрачених)
Grasset
Paris, 2018
Même en terre
Навіть у землі
Grasset
Париж, 2012