© Anne-Lise Broyer

Мюріель Пік  [ Швайцарія ]

Письменниця, скульпторка, перекладачка і літературознавиця Мюріель Пік народилася у 1974 у Ніцці. Темою її кандидатської дисертації із соціології у паризькій École des hautes études стала творчість П’єра Жана Жува та інтелектуальні виклики часу поміж двома світовими війнами у царинах психоаналізу, політичної заанґажованості літераторів та ін. Згодом вона досліджувала бачення війни у Вінфріда Ґеорґа Зебальда, монтажування документів, текстів та візуальних матеріалів, а також мікроісторичність письма. Її монографія про творчість Зебальда «В.Ґ.Зебальд. Зображення метелика» (2009) стала визначальною для сприйняття письменника у Франції. Починаючи з 2007 року у центрі її уваги і наукових пошуків перебуває творчість Вальтера Беньяміна, Стефана Малларме і Жоржа Батая. Мюріель Пік також досліджує творчість художника та письменника Анрі Мішо, вона перекладала і видавала твори Вальтера Беньяміна.

Тексти з її двомовної збірки віршів під назвою «Елегійні документи» («Elegische Dokumente / Élegies documentaires»), 2018 вирушають на пошуки слідів ідеологій, утопій та злочинів в історії ХХ ст. Її вільні, мелодійні, почасти уривчасті вірші описують історичні предмети та місця. Наприклад, морський курорт Прора на острові Рюґен, де у 1930-х р.р. було місце для відпочинку організації «Сила через радість», а завершили будувати це місце, коли у 1939 почалася Друга світова війна.

І якщо не вдалося здійснити план створення масового курорту на понад 20 000 людей, то згодом цю забудову було використано як лазарет і казарми, що цілком вкладається в певні аспекти ідеології ХХ ст.

«Туризм завжди однаковий\ ті самі острови\ та ж сіль, те саме сонце\ ті самі жести (…) Туризм – це індустрія однаковості». Поглядом історикині, робота якої насамперед пов’язана з дослідами в архівах, Пік описує кібуц як мрію про демократичне поселення і поєднує ці описи з фотографіями про бджолярство у кібуці, а також із факсиміле «Словник творів Кафки. Німецька-іврит». «Поетеса знову використовує методику перцептивного палімпсеста – надзвичайно бурхливо вона змішує соціалістичну утопію з природничою історією бджолиних роїв, біографічну тугу письменника Франца Кафки з кривавими описами погромів та переслідування євреїв у Європі та Росії». (Пол-Генрі Кембпелл) Після збірки «Елегійні документи», яка спершу виходила лише французькою у 2016, вийшла друком книга

«En regardant le sang des bêtes» («Дивлячись на кров тварин») (2017), яка також є монтажем візуальних образів, спогадів, думок про стосунки людей і тварин, портретів письменників та фрагментів з одноіменних документальних фільмів Жоржа Франжю.

Мюріель Пік живе у Парижі та Цюриху.

Бібліографія

En regardant le sang des bêtes.

Suivi de Notes sur le montage documentaire

Trente-trois morceaux

Lyon, 2017

Elegische Dokumente / Élegies documentaires

Wallstein

Göttingen, 2018

[Ü: Lukas Bärfuss]