© Mykola Kalytchuk
Тарас Прохасько [ Україна ]
Тарас Прохасько народився у 1968 у місті Івано-Франківськ. У період 1989-1991, ще під час навчання на біологічному факультеті львівського університету він брав активну участь у студентських протестах на захист демократії. У 1992 він повернувся до рідного міста, де спочатку працював в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, згодом учителював, був барменом, сторожем, ведучим на радіо FM «Вежа». Починаючи з 1998 він працював у газеті «Експрес» у Львові, згодом публікував тексти у виданнях «Телекритика», «Газета його мрій» і «Галицький кореспондент». Тарас Прохасько належить до літературного середовища часопису «Четвер», який видавав у Франківську Юрко Іздрик, у період із 1992 до 1994 Прохасько був заступником редактора цього часопису. У 1997 він був редактором видання «Смолоскип».
Після свого гучного дебютного роману «Інші дні Анни» (1998) він опублікував чимало прозових та есеїстичних текстів, у яких чимало автобіографізму, але за цим стоїть не так спроба розповісти про себе, як намагання проаналізувати хід історії. До літературних зразків, на які орієнтується Тарас Прохасько, належать такі письменники, як Богуміл Грабал, Хоре Луїс Борхес, Бруно Шульц та Габріель Гарсія Маркес та ін. Дуже важливою для письменника є тема малої батьківщини, його есеїстика часто торкається складних і табуїзованих сторінок галицької історії, а також морально-етичних проблем сьогодення. Тексти Тараса Прохаська глибоко філософські, лаконічні, для них характерні формальні експерименти. У своїх текстах він намагається відчути тонкі зміни того, що видається незмінним і нерухомим. «Так повільно і точно могла б писати рослина», — так Юрій Андрухович описав манеру письма свого колеги. Тарас Прохасько є також збирачем досвідів у найширшому сенсі цього слова. Його тексти складаються із почутого, побаченого і відчутого. „Не може бути досвіду забагато, досвіду зайвого, досвіду хибного“, — написав він у «Інших днях Анни».
Тарас Прохасько брав участь у різноманітних музичних перформансах, знімався у короткометражних фільмах. Він переклав з польської таких авторів як Станіслав Вінценз, Анджей Стасюк та ін.
Він також пише дитячі книги та авторські колонки. Його тексти перекладалися англійською, польською, німецькою, російською, сербською та чеською. Тарас Прохасько отримав численні нагороди, зокрема Премію ім. Джозефа Конрада Польського інституту в Києві у 2007, нагороду «Книга року ВВС» у 2013 і 2019, а також Шевченківську премію у 2020. Він отримав також численні літературні стипендії, зокрема на Віллі Деціус у Кракові та у Літературному Колоквіумі Берліна.
Тарас Прохасько живе і працює в Івано-Франківську.
Бібліографія
Інші дні Анни
Смолоскип
Київ, 1998
FM Галичина
Лілея-НВ
Івано-Франківськ, 2001
НепрОсті
Лілея-НВ
Івано-Франківськ, 2002
Лексикон таємних знань
Кальварія
Львів, 2003
З цього можна зробити кілька оповідань
Лілея-НВ
Івано-Франківськ, 2005
Порт Франківськ: вибр. Фейлетони
Лілея-НВ
Івано-Франківськ, 2006
БотакЄ
Лілея-НВ
Івано-Франківськ, 2010
Хто зробить сніг
Видавництво Старого Лева
Львів, 2013
Одної і тої самої
Книги — XXI
Чернівці, 2013
Ознаки зрілості
Тріада плюс
Львів, 2014
Куди зникло море
Видавництво Старого Лева
Львів, 2014
Як зрозуміти козу
Видавництво Старого Лева
Львів, 2015
Радість контакту
Discursus
Івано-Франківськ, 2015
Життя і сніг
Видавництво Старого Лева
Львів, 2017.
Так, але…
Книги ХХІ
Чернівці, 2019
ENGLISH
Necropolis
In: Two Lands, New Visions : Stories from Canada and Ukraine
Coteau Books
Regina, 1998
The UnSimple
In: Ukrainian Literature. A Journal of Translations
Volume 2, 3
Shevchenko Scientific Society
Lviv, 2007, 2011
[transl.: Uilleam Blacker]
A Burnt Summer
In: Ukrainian Literature. A Journal of Translations
Volume 5
Shevchenko Scientific Society
Lviv, 2018
[transl.: Olha Rudakevych]