© Cato Lein
Людмила Уліцкая [Росія]
Людмила Уліцкая народилася в 1943 році в Давлеканово, Башкірія, куди евакуйовали її родину під час Другої світової війни. Вона виросла в Москві. Після вивчення біології вона працювала генетиком в Інституті загальної генетики Академії Наук СССР. У 1970 році була звільнена за розповсюдження самвидатської літератури і два роки працювала в Єврейському камерно -музичному театрі як літературний консультант. Врешті – решт вона стала незалежним письменником. Її перша публікація, повість «Сонечка» була опублікована у літературному журналі «Новый мир». У 1994 році книга була названа найкращою перекладеною книгою року у Франції та отримала французьку премію Медічі ( Medici ). У повісті, як і в її наступних оповіданнях та романах, Уліцкая зображує повсякденний світ людей у Радянському Союзі. Сильні емоції кидають виклик негараздам повсякденного життя. З точки зору стилю, вона об’єднує російські та єврейські традиції оповіді та піднімає їх на сучасний рівень. Її роман «Даниэль Штайн, переводчик» базується на розповіді про життя єврея -католика, який зміг врятувати багатьох своїх одновірців завдяки своїй інформаційній перевазі як перекладача. Пізніше він прийняв католицизм і врешті -решт поїхав до Ізраїлю, де як монах заснував спільноту за зразком перших християн. Його смерть у 1998 році, швидше за все, була вбивством, замаскованим як дорожньо -транспортна пригода. Масштабна соціальна панорама «Зелёний шатёр» розповідає про трьох друзів, які стають дисидентами в Радянському Союзі. «Лестница Якова» – це також панорамна розповідь про російське суспільство у ХХ столітті, яке цього разу показане через історію великої родини. »Без компромісів Уліцкая показує, що радянська система зробила людей надто слабкими,аби вони могли їй протистояти … Роман – найособистіша книга Уліцкої.» («Süddeutsche Zeitung») Її остання публікація – «Бумажный театр: непроза» – зібрання сценаріїв, записів у щоденниках, спогадів та п’єс. Людмила Улицька також відкрито виступає за свої політичні переконання. Окрім критики політики Володимира Путіна, у березні 2014 року вона приєдналася до інших науковців та діячів культури, щоб висловити свою опозицію політиці російської влади в Криму. Її книги перекладено більш ніж 33 мовами. За свої роботи вона отримала численні нагороди, зокрема премію Олександра Мен за міжкультурне посередництво між Росією та Німеччиною у 2008 році, Державну премію Австрії з європейської літератури у 2014 році та премію Зігфріда Ленца у 2020 році. Авторка живе та працює у Москві.
Бібліографія
Сонечка
Новый мир, 1992
Бедные родственники
СЛОВО/SLOVO
Москва, 1993
Медея и её дети
Новый Мир, № 3 и 4, 1996
Весёлые похороны
Вагриус
Москва, 1997
Казус Кукоцкого
Новый мир, № 8 и 9, 2000
Девочки
Эксмо
Москва, 2002
Сквозная линия
Эксмо
Москва, 2002
Искренне ваш Шурик
Время
Москва, 2003
Люди нашего царя
Эксмо
Москва, 2005
Даниэль Штайн, переводчик
Эксмо
Москва, 2006
Русское варенье и другое
Эксмо
Москва, 2008
Зелёный шатёр
Эксмо
Москва, 2011
Священный мусор
АСТ
Москва, 2012
Детство 45-53. А завтра будет счастье
АСТ
Москва, 2013
Лестница Якова
АСТ
Москва, 2015
Дар нерукотворный
АСТ
Москва, 2016
О теле души
Лекторий Прямая Речь
Москва, 2019
Бумажный театр: непроза
АСТ
Москва, 2020
ENGLISH
Sonechka
Schocken
New York, 2005
[Translation Arch Tait]
Medea and Her Children
Schocken
New York, 1996
[Translation Arch Tait]
The Funeral Party
Schocken
New York, 1997
[Translation Arch Tait]
The Kukotsky Enigma
Northwestern University Press
Evanston, 2016
[Translation Diane Nemec Ignashev]
Daniel Stein, Interpreter
Overlook Press
New York, 2011
[Translation Arch Tait]
The Big Green Tent
Farrar, Straus & Giroux
New York, 2011
[Translation Bela Shayevich]
Jacob’s Ladder
Farrar, Straus & Giroux
New York, 2019
[Translation Polly Gannon]