© Hartwig Klappert
Йоахім Сарторіус [ Німеччина ]
Йоахім Сарторіус народився в 1946 році в сім’ї дипломата у м Фюрт, навчався в школах Тунісу, Конго і Камеруну. З 1964 р по 1971 р. вивчав право в Мюнхені, Лондоні, Страсбурзі і Парижі. Після того як отримав в 1973 році ступінь доктора юридичних наук, до 1986 року перебував на дипломатичній службі, зокрема як радник з питань культури в Нью-Йорку, прес-офіцер в Анкарі, а згодом призначений послом в Нікосії (Кіпр). У наступні роки очолював програму з підтримки діячів мистецтва Німецької служби академічних обмінів, був генеральним секретарем Інституту Гете в Мюнхені, а з 2001 по 2011 рік керував фестивальним центром Berliner Festspiele.
У літературу Сарторіус прийшов як поет, редактор і перекладач. Зокрема, він переклав з англійської на німецьку вірші Джона Ешбері, Уоллеса Стівенса, Луї Дудека і Роберт Грея. Крім того, опублікував повне зібрання творів Малкольма Лоурі і Вільяма Карлоса Вільямса. В «Атлас нової поезії» (1995), ймовірно, найбільший сучасний поетичний проект, Сарторіус включив вірші з 36 країн на 22 мовах; оригінальні тексти опубліковані разом з перекладами. У 2014 році виходить антологія політичної поезії 20-го століття «Niemals eine Atempause» («Без перепочинку»). Крім семи збірок поезій, остання з яких «Hôtel des Étrangers» (2008), Сарторіус написав поетичні путівники: «Принцівські острови» (2009) і «Мій Кіпр» (2013). Рецензентка «Frankfurter Allgemeine Zeitung» характеризирує перший із вищезгаданих творів як «дуже особистий, забезпечений автобіографічними епізодами мініепос, наповнений поезією і тонкими політичними спостереженнями, який як путівник не тільки приводить своїх читачів на Принцівські острови, а й знайомить їх із залишками турецького способу життя, про продовження існування якого у нас знають одиниці». Також у книзі «Мій Кіпр» Сарторіус повертається до свого досвіду роботи дипломатом за кордоном і при цьому весь час подає інформацію про історію та культуру острова, а завершує книгу віршами. Він також видає разом з Норбертом Міллером журнал «Sprache im technischen Zeitalter» (пер. Мова в технічне століття). Сарторіус працює у федеральному управлінні культурними подіями в Берліні і є членом літературних товариств, у тому числі Німецької академії мови та поезії і журі щорічної премії ім. Фрідріха Гундольфа.
Після того, як Сарторіус одержав, зокрема, в 1992 році грант Фонду Рокфеллера, а в 1999 році премію Пауля Шеербарта, його проголосили в 2011 році Лицарем літератури. Живе в Берліні і Сіракузах.
Бібліографія
Niemals eine Atempause. Handbuch der politischen Poesie im 20. Jahrhundert, 2014
Mein Zypern. Die Geckos von Bellapais, 2013
Die Prinzeninseln, 2009
Hôtel des Étrangers (Gedichte), 2008
Atlas der neuen Poesie [Als Herausgeber], 1995