© Hartwig Klappert
Вольф Бірман [ Німеччина ]
Вольф Бірманн народився у 1936 році у Гамбурзі; його батьки належали до комуністичного Руху опору. Батько загинув в концентраційному таборі Аушвіц після багатьох років політичного ув‘язнення. У 1953 році Вольф Бірманн переїхав у НДР. В період з 1957 по 1959 рік він був асистентом режисера у «Берлінер Ансамбель». Перші пісні та вірші з‘явилися у 1960 році. Своїм наставником Бірманн вважав німецького композитора та суспільного діяча Ханса Айслера. У Берлінському університеті ім. Гумбольдта він вивчав філософію та математику. Після зведення Берлінського муру, Бірман у 1961 році заснував та очолив Берлінський робітничий та студентський театр (b.a.t.) у Пренцлауер-Берґ. У 1965 році йому було заборонено виступати та публікувати власні твори. Пісні та вірші Бірманна поширювалися нелегально, шляхом переписування та аудіокопіювання. Їх також перевозили на Захід, де тексти публікувались, а пісні виходили на платівках. Збірки поезій Бірманна належали до найбільш популярних видань німецької післявоєнної літератури.
Бірман був радикальним критиком партійної диктатури НДР; його квартира стала осередком культурно-інтелектуального обміну між Сходом та Заходом.
У листопаді 1976 року, після концерту для IG-Metall в Кельні, Бірманна позбавили громадянства ГДР всупереч усім правовим нормам того часу. Цей акт свавілля тоталітарної влади, спрямований проти поета, викликав хвилю обурення та протестів на Сході та Заході, й став для багатьох людей ознакою кінця режиму Соціалістичної єдиної партії Німеччини (SED).
Бірман повернувся у Гамбург, а потім кілька років жив у Парижі.
На Заході він гастролював з новими піснями та віршами й провів багато концертних турів у різних країнах світу. У 1983 році він остаточно зрікся дитячої мрії про комунізм. Наприкінці 1989 року правозахисники Східної Німеччини домоглися проведення першого концерту Бірманна у Лейпцигу.
У 1990 році Бірманн став одним з тих демонстрантів, які захопили будівлю Міністерства державної безпеки НДР з метою перешкоджання подальшому знищенню матеріалів з архіву «Штазі».
Бірманн також читав лекції з естетики в Дюссельдорфському університеті. На протязі двох років він працював над перекладом поеми Ицхока Каценельсона „Großer Gesang vom ausgerotteten jüdischen Volk“ (Пісня про замордований єврейський народ). Бірманн веде провокаційну полеміку й висловлюється на теми боротьби з ідеями правильних та хибних війн, руйнування залишків комунізму та ін. Він опублікував цілу серію поетичних творів та є автором числених збірок віршів та перекладів. Серед його найбільш відомих збірок “Heimat. Neue Gedichte” (Батьківщина. Нова поезія) (2006) та „Fliegen mit fremden Federn“ („Літати з чужими крилами“) (2011). Крім того, Бірманн випустив багато пісенних альбомів.
У 2007 році Вольф Бірманн став почесним громадянином Берліна. Він працював з камерним хором Гетеборга, диригентом Гуннаром Ерікссоном та джазовим піаністом Стефаном Форссеном. З 2012 року Бірманн виступає разом із своєю дружиною Памелою Бірманн та відомими виконавцями «фрі-джаз» Центрального квартету (Zentralquartett). Восени 2016 року з’явився його автобіографічний твір: “Warte nicht auf bessre Zeiten!” (Не чекайте кращих часів!).
Бібліографія
Heimat
Neue Gedichte
Hoffmann & Campe
Hamburg, 2006
Berlin, du deutsche deutsche Frau
Hoffmann & Campe
Hamburg, 2008
Fliegen mit fremden Federn
Nachdichtungen und Adaptionen
Hoffmann & Campe
Hamburg, 2011
Warte nicht auf bessre Zeiten!
Die Autobiographie
Propyläen
Berlin, 2016
Im Bernstein der Balladen
Lieder und Gedichte
Propyläen
Berlin, 2016
[/ezcol_1third]