Рольф Госфельд [ Німеччина ]

© Hartwig Klappert

Рольф Госфельд народився 1948 року в Бад-Берлебурзі. Вивчав німецьку літературу, політологію та філософію у Франкфурті-на-Майні та в Західному Берліні. У своїй дисертації продемонстрував новий «постмодерний» погляд на Генріха Ґейне як прототип «європейських інтелектуалів». Працював викладачем у Вільному університеті Берліна, відповідальним редактором щомісячного журналу Merian і головою рубрики «Культура» у щотижневій газеті Die Woche. Спродюсував понад 50 кіно- та телефільмів, серед яких чотирисерійна стрічка про фашизм як пан’європейський феномен і трисерійний фільм про громадянські війни на території Східної та Західної Європи після 1945 року. З 2004 року головним чином займається письменництвом та історією. Є автором мультимедійного дослідження Die Deutschen 1815 bis heute (2006/2007; у співавторстві з Германом Пелкінґом; «Німці від 1815 до сьогодення»), таких праць як Was war die DDR? Die Geschichte eines anderen Deutschlands (2008, «Що таке НДР? Історія іншої Німеччини»), Die Geister, die er rief. Eine neue Karl-Marx-Biografie (2009, «Дух, якого він викликав. Нова біографія Карла Маркса»), що була перекладена кількома мовами й отримала премію Das politische Buch від Фонду імені Фрідріха Еберта, та Tucholsky. Ein deutsches Leben (2012, «Тухольський. Німецьке життя»). У своїй книжці Johannes Lepsius – Eine deutsche Ausnahme. Der Völkermord an den Armeniern (2013, «Йоганнес Лепсіус — німецький виняток: геноцид вірмен») Госфельд розповідає про перший геноцид ХХ-го століття, який почався навесні 1915 року. Теолог і сходознавець Йоганнес Лепсіус (1858-1926) задокументував цю різанину й у 1896 році заснував Вірменську гуманітарну організацію для допомоги вірменським сиротам та біженцям. Ця праця пояснює передумови та згадує про жертв геноциду, на який у історіографії досі накладене табу та який до сьогодні не визнається Туреччиною. У 2016 році Госфельд був нагороджений Ювілейною пам’ятною медаллю Єреванського державного університету. У 2018 році його біографічна праця була перевидана під назвою Karl Marx. Philosoph und Revolutionär («Карл Маркс: філософ і революціонер») на честь 200-річчя філософа. У співпраці з Зенке Найтцелем і Юліусом Г. Шопсом Госфельд редагував серію книг Gewaltpolitik und Menschenrechte («Насильницька політика та людські права»). Написав багато статей для таких видань як Internationale Politik, Bulletin des Fritz Bauer Instituts, Jahrbuch für deutsche Gegenwartsliteratur, Heine-Jahrbuch, die horen та всіх найбільших німецьких щоденних і щотижневих газет. Також писав тексти для радіо та телеканалів.

Госфельд є членом Федерації німецьких письменників (VS). З 2002 року працює у правлінні Фонду культурних і політичних досліджень імені Петера-Вайсса. Зараз обіймає посаду наукового директора Lepsiushaus, інституту досліджень геноциду. Мешкає в Потсдамі. Займається письменництвом і знімає фільми.