Штефан Цвайфель [Швейцарія]
Штефан Цвайфель народився 1967 року в Цюриху. Вивчав філософію, порівняльне літературознавство та єгиптологію. У співпраці з Міхаелем Пфістером написав дисертацію про Донасьєна Альфонса Франсуа де Сада, Вільгельма Фрідріха Гегеля та французького медика й філософа Жульєна Офре де Ламетрі. Вони також разом працювали над новим перекладом німецькою двох головних праць Маркіза де Сада »Жустина« і »Жульєтта«, роботу над якими Цвайфель почав ще у віці сімнадцяти років. З 1990 по 2002 рік вийшло друком 10 томів, які принесли перекладачу славу. Крім того Цвайфель організовував виставки про дадаїзм і сюрреалізм та до 2004 року працював консультантом у культурному часописі »Gazzetta«.
Статті Цвайфеля про театр, музику, літературу й танці публікувалися в таких виданнях, як »Neue Zürcher Zeitung«, »Weltwoche« та журнал »Literaturen«. У 2005 році він спричинив скандал, опублікувавши в берлінському виданні »Magazin« статтю »Houellebecqs Alptraum« (»Нічний кошмар Уельбека«). Цвайфель написав про свою фантазію, у якій їхав Рурською долиною разом із контроверсійним французьким письменником і викинув сплячого Уельбека з автомобіля »заради порятунку всіх і кожного / а тоді, ймовірно, вистрибнув одразу ж за ним«. У 2013 році в інтерв’ю швейцарському виданню »Medienwoche« Цвайфель сказав, що йому шкода, що таких незвичних текстів так мало, і що бачить свою творчість десь на розмитій межі між журналістикою та літературою. »Питання в тому, чи існують правила, які сприяють творчості. Якщо правила досить великі, багато творчої свободи може з’явитися, коли ви підриваєте, обходите їх або ж граєте з ними […] З іншого боку, грати за правилами швидко набридає. Їх потрібно постійно руйнувати«, — говорить він. З 2007 до травня 2014 року Цвайфель працював на швейцарському телебаченні в програмі »Literaturclub«, яку також транслювали на німецькому каналі »3sat«. У 2012 році він узяв на себе роль модератора, яку до того часу виконувала літературна журналістка Іріс Радіш.
З-поміж іншого Цвайфель переклав німецькою мовою »Les rêveries du promeneur solitaire« (»Мрії самотнього мандрівника«) Жана-Жака Руссо (2012), »Locus Solus« Реймона Русселя (2012) та »Moravagine« Блеза Сандрара (2014). 2007 року він виступив співавтором каталогу виставки »The International Situationist: 1957–1972. In girum imus nocte et consumimur igni« у швейцарському музеї Тенґлі. У 2009 році Цвайфель отримав Берлінську премію за літературну критику, а в 2011 році — перекладацьку премію »Zuger«. У 2015 році знову ж таки у співпраці з Міхаелем Пфістером опублікував »Тіні де Сада«, вступ до творів Маркіза де Сада, про якого Цвайфель писав таке: »Можливо, зараз де Сад знову став такий актуальний, бо саме тепер ми занурюємося в його світ«. Мешкає в Цюриху.
Бібліографія
Pornosophie & Imachination
Sade/Lamettrie/Hegel
[Hg. mit Michael Pfister]
Matthes & Seitz
Berlin, 2002
In girum imus nocte et consumimur igni
Die situationistische Internationale
JRP Ringier
Zürich, 2007
Shades of Sade
Eine Einführung in das Werk des Marquis de Sade
[Mit Michael Pfister]
Matthes & Seitz
Berlin, 2015