© Amira Oppenheimer
Іцхак Лаор [ Ізраїль ]
Іцхак Лаор народився 1948 року в ізраїльському поселенні Пардес-Хана, що неподалік Хайфи. Вивчав літературу, після цього працював викладачем театрального мистецтва й кіно в Тель-Авівському університеті, а також у школі кіно Єрусалима. У 1972 році перебував під арештом, оскільки відмовився проходити військову службу на окупованих територіях.
У своїх поезіях, есеях та п’єсах Іцхак критично ставиться до політичних подій на зразок ліванської війни 1982 року, знову й знову протестуючи проти пригнічення палестинців. Його драму «Ефраїм повертається до війська» (1987), що є пародією на роман славетного ізраїльського письменника Самеха Ізхара «Ефраїм повертається до Асфеста», спочатку було заборонено цензурою, оскільки вона засуджувала військове правління в Іудеї та Самарії. Однак пізніше, згідно з рішенням вищого апеляційного суду, п’єсу все ж таки дозволили ставити на сцені. У 1990 році прем’єр-міністр Іцхак Шамір відмовився нагородити автора поетичною премією, проте вже через три роки Лаора було відзначено премією Бернштейна, а 1994 року Ізраїльською літературною премією. Романом «Народ, їжа для короля», що вийшов у той самий час (1993), Лаор відкрив для себе можливості прози. Вона дала йому простір, він зміг чергувати численні перспективи, балансувати між сарказмом і меланхолією, показати суперечності між ізраїльською ідеологією та реальністю. У прозі він говорив прямо й водночас нещадно, виступаючи проти своєї країни й навіть проти свого читача. Автор оглядової статті у виданні «Der Freitag» відзначав: “Те, як Лаор невимушено поєднує у своїх творах політику та поезію, робить його незрівнянним у сучасній ізраїльській літературі”. У 1998 році світ побачив його другий роман «Каміння, ґрати, голоси», в якому війна в Лівані прямо названа помилкою. Цей твір порушує питання ідентичності (зокрема його головного героя) й аналізує поняття приватного й колективного (зокрема національно-етнічного). У 2005-му третій роман автора «Ecce Homo» (2002) було перекладено німецькою мовою. Рецензент «Frankfurter Allgemeinen Zeitung» високо поцінував те, як автору вдалося символічно показати суперечності в країні за допомогою мілітарних і сексуальних лейтмотивів, різноплановості дійових осіб та сюжетних ліній. У 2010 році схвальні відгуки здобула критика автором міфів ліберального сіонізму, з якою він виступив у однойменній англомовній книзі.
Лаор регулярно публікує літературні огляди в ізраїльській щоденній газеті «Ha’aretz». На сьогодні є гостем берлінської мистецької програми DAAD.
Бібліографія
Ephraim Hozer La-Tzavah, 1987
Am, Ma’achal Melachim, 1993
Steine, Gitter, Stimmen, 2003
Ecce Homo, 2005
The Myths of Liberal Zionism, 2010