Андрєй Курков [ Україна ]

 

© Hartwig Klappert

© Hartwig Klappert

події

 

Бібліографія

Дневники Майдана, лют. 2015
Львовская гастроль Джими Хендрикса, 2012
Форель a’la нежность, 2011
Садовник из Очакова, 2010
Ночной молочник, 2007

 

Other languages:

Ukraine Diaries: Dispatches from Kiev, 2014
The Gardener from Ochakov, 2013
The Milkman in the Night, 2011
The Good Angel of Death, 2010
The President’s Last Love, 2009
Ukrainisches Tagebuch. Aufzeichnungen aus dem Herzen des Protests, 2014
Der unbeugsame Papagei, 2013
Der wahrhaftige Volkskontrolleur, 2011
Die letzte Liebe des Präsidenten, 2007
Picknick auf dem Eis, 1999

 

Біографія

Андрій Курков народився 1961 року в селі Будогощ неподалік Ленінграда (нині: Санкт-Петербург). У 1983 році закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних мов, після чого працював на різних посадах.

Почав писати ще школярем. На сьогодні Курков є автором численних романів та п’яти дитячих книжок. З діагностичною точністю й іноді навіть із пророчою впевненістю письменник змальовує події у своїй пострадянській батьківщині крізь призму сюрреалістичної й сатирично наснаженої прози. Перші його твори: «Пікнік на льоду» (1996), «Лагідний янгол смерті» (2000) і «Любий друг, товариш мерця» (2001) – це детективні романи, що показують київську галерею характерів після перебудови. Тварини й другорядні персонажі, що зазнали невдач у деморалізованому егоїстичному суспільстві, – переважно саме вони є героями цих історій. Зазвичай автор веде оповідь спокійно, а настрої в тексті – меланхолійні, що не характерно для трилерів. Крім того, Курков пише соціальні романи, в яких порушує політичні та філософські теми. У книзі «Останнє кохання президента» (2005) ідеться про фіктивного президента України Буніна, який стає іграшкою в руках власних радників. За допомогою гротеску автор натякає на такі неоднозначні постаті новітньої української історії, як Віктор Ющенко й Юлія Тимошенко. Оповідання зі збірки «Осіннє полум’я» (2007) так само позначені притаманним Куркову поєднанням грайливого оповідного стилю й чорного гумору. Роман Куркова «Нічний молочник» (2007) знову ж таки змальовує абсурдність повсякденного життя Києва. У ньому йдеться про життя українського середнього класу, що ледь-ледь животіє в передмісті столиці, пропонуючи різні послуги. У «Сказанні про істинно народного контролера» (2011) Курков, чергуючи реальність із фантазіями, розповідає про Павла Добриніна, якого “несподівано обрано безстроковим контролером усього в Радянській країні”. Під час своїх мандрів герой зустрічає найколоритніших персонажів, серед яких янгол-дезертир, що шукає справедливого радянського громадянина, адже такого ще й досі нема на небесах. В останній виданій книзі «Щоденник Майдану» (2014) автор розповідає про початок і розвиток революції в українській столиці, де сам і проживає.

Курков написав понад два десятки кіносценаріїв і працював сценаристом на кіностудії ім. Довженка в Києві. Серед його нагород – вручена в Римі премія Миколи Гоголя (2012), а також читацька премія на фестивалі європейських літератур у місті Коньяк.