© Hartwig Klappert

Ілма Ракуса  [ Швейцарія ]

Ільма Ракуза народилася в 1946 році в місті Римавска-Собота, Словаччина. Росла в Будапешті, Любляні, Трієсті. У 1951 році сім’я переїхала до Швейцарії. Ракуза вивчала слов’янську та романську філологію в університетах Цюріха, Парижа і Санкт-Петербурга. У 1971 році написала дисертацію про мотив самотності в російській літературі і працювала згодом асистенткою в Інституті славістики Цюріхського університету.

З 1977 року — викладач в цьому ж навчальному закладі, позаштатна перекладачка, журналістка і письменниця. Ракуза перекладає не тільки з російської, сербохорватської, угорської та французької на німецьку, а й працює з різними літературними жанрами. Її переклади збірки коротких оповідань «Der goldene Kaftan und andere Märchen» (1981; пер. Золотий каптан та інші казки) російського письменника Олександра Ремізова, оповідань сербохорватського автора Данила Кіша, п’єс угорського драматурга Петера Надаша і роману «Коханець» (1985) французької письменниці Маргеріт Дюрас є тому підтвердженням. У 2008 році Ракуза опублікувала разом з Урсулою Келлер збірку з 33 есе під назвою «Europa schreibt. Was ist das Europäische an den Literaturen Europas?» (пер. Європа пише. Що європейського в літературах Європи?). Як публіцистка в престижних виданнях, таких як «Neue Zürcher Zeitung» і «Zeit», а також викладач, вона активно сприяє поширенню східно-європейської літератури. Після літературного дебюту в 1977 році зі збіркою поезії «Wie Winter» (пер. Як зима) Ракуза опублікувала численні вірші, оповідання та лекції з поетики. У 2003 році вона в книзі «Von Ketzern und Klassikern» (пер. Єретики і класики) досліджує творчість Ф. Достоєвського, М.Пришвіна і Д. Хармса, а також обговорення, передмови і післямови до їх творів. Свої спогади про дитинство і юність в регіоні, який після Другої світової війни був змушений спершу знайти свою власну ідентичність, Ракуза описує в 2009 році в книзі «Mehr Meer» («Море моря. Фрагменти спогадів»). У рецензії газети «Zeit» її назвали «поетичною автобіографією».

Остання опублікована книга — «Einsamkeit mit rollendem «r» (2004; пер. Самотність з розгонистим «р»), яка, згідно з «Neue Zürcher Zeitung», не тільки пройнята меланхолійним настроєм і по черзі викликає моменти скороминучого щастя та почуття бездомності персонажів, а й робить внесок у взаєморозуміння культур. Серед нагород, які Ракуза отримала за свою творчість, — премія Петрарки за переклад (1991), Лейпцигзька книжкова премія за внесок у європейське взаєморозуміння (1995), Швейцарська книжкова премія (2009) і премія Ліпп (2013) . Письменниця є членом Німецької академії мови та поезії.

Живе в Цюріху.

Бібліографія

Wie Winter [як зима]

Edition Howeg

Цюріх, 1977

Love after love. Acht Abgesänge [Любов після любові. Вісім лебединих пісень]

Suhrkamp

Франкфурт-на-Майні, 2003

Перечеркнутый мир

Издательство Независимая газета

Москва, 2000

Море моря

Книги-ХХІ

Чернівці, 2015.

[Переклад Христини Назаркевич]

Mein Alphabet [Мій алфавіт]