Ілма Ракуса [ Швейцарія ]

 

© Hartwig Klappert

© Hartwig Klappert

події

 


Бібліографія

 

Other languages:
Einsamkeit mit rollendem “r”, 2014
Mehr Meer. Erinnerungspassagen, 2009
Von Ketzern und Klassikern. Streifzüge durch die russische Literatur, 2003
Love after love. Acht Abgesänge, 2003
Wie Winter, 1977

 

Біографія

Ільма Ракуза народилася в 1946 році в місті Римавска-Собота, Словаччина. Росла в Будапешті, Любляні, Трієсті. У 1951 році сім’я переїхала до Швейцарії. Ракуза вивчала слов’янську та романську філологію в університетах Цюріха, Парижа і Санкт-Петербурга. У 1971 році написала дисертацію про мотив самотності в російській літературі і працювала згодом асистенткою в Інституті славістики Цюріхського університету.

З 1977 року — викладач в цьому ж навчальному закладі, позаштатна перекладачка, журналістка і письменниця. Ракуза перекладає не тільки з російської, сербохорватської, угорської та французької на німецьку, а й працює з різними літературними жанрами. Її переклади збірки коротких оповідань «Der goldene Kaftan und andere Märchen» (1981; пер. Золотий каптан та інші казки) російського письменника Олександра Ремізова, оповідань сербохорватського автора Данила Кіша, п’єс угорського драматурга Петера Надаша і роману «Коханець» (1985) французької письменниці Маргеріт Дюрас є тому підтвердженням. У 2008 році Ракуза опублікувала разом з Урсулою Келлер збірку з 33 есе під назвою «Europa schreibt. Was ist das Europäische an den Literaturen Europas?» (пер. Європа пише. Що європейського в літературах Європи?). Як публіцистка в престижних виданнях, таких як «Neue Zürcher Zeitung» і «Zeit», а також викладач, вона активно сприяє поширенню східно-європейської літератури. Після літературного дебюту в 1977 році зі збіркою поезії «Wie Winter» (пер. Як зима) Ракуза опублікувала численні вірші, оповідання та лекції з поетики. У 2003 році вона в книзі «Von Ketzern und Klassikern» (пер. Єретики і класики) досліджує творчість Ф. Достоєвського, М.Пришвіна і Д. Хармса, а також обговорення, передмови і післямови до їх творів. Свої спогади про дитинство і юність в регіоні, який після Другої світової війни був змушений спершу знайти свою власну ідентичність, Ракуза описує в 2009 році в книзі «Mehr Meer» («Море моря. Фрагменти спогадів»). У рецензії газети «Zeit» її назвали «поетичною автобіографією».

Остання опублікована книга — «Einsamkeit mit rollendem «r» (2004; пер. Самотність з розгонистим «р»), яка, згідно з «Neue Zürcher Zeitung», не тільки пройнята меланхолійним настроєм і по черзі викликає моменти скороминучого щастя та почуття бездомності персонажів, а й робить внесок у взаєморозуміння культур. Серед нагород, які Ракуза отримала за свою творчість, — премія Петрарки за переклад (1991), Лейпцигзька книжкова премія за внесок у європейське взаєморозуміння (1995), Швейцарська книжкова премія (2009) і премія Ліпп (2013) . Письменниця є членом Німецької академії мови та поезії.

Живе в Цюріху.