Юрій Андрухович [ Україна ]

 

© Hartwig Klappert

© Hartwig Klappert

події

 

Бібліографія

Таємниця. Замість роману, 2007

Диявол ховається в сирі, 2006

День смерті Пані День, 2006

Пісні для мертвого півня, 2004

Дванадцять обручів, 2003

 

Other languages:

The Secret. Instead of a Novel, 2007

The Devil’s Hiding in the Cheese, 2006

The Day Lady Died, 2006

Songs for the Dead Rooster, 2004

Twelve Rings, 2003

 

Euromaidan — Was in der Ukraine auf dem Spiel steht, 2011

Perversion, 2011

Moscoviada, 2006

Zwölf Ringe, 2005

Das letzte Territorium, 2003

Біографія

Юрій Андрухович народився 1960 року в українському місті Івано-Франківськ. Здобувши освіту журналіста у Львові й відслуживши у війську, блискавично розпочав літературну кар’єру: 1985 року разом із Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував перформанс-угруповання «Бу-Ба-Бу», що мало особливо помітний вплив на український літературний процес у період від 1988 до 1992 року. Власну критику реального соціалізму митці виражали перформативно за допомогою сатиричних, звуконаслідувальних та карнавальних поетичних експериментів.


Після публікації перших поетичних збірок Андрухович переніс свій багаторівневий і гротескно-карнавальний стиль письма в романи «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993, 2006) та «Перверзія» (1996, 2011). Внаслідок цього в сучасній українській літературі він став тим автором, довкола якого точилося найбільше гострих дискусій. Сюрреалістична сатира «Рекреації» зосереджує увагу читача на суспільній і політичній ситуації в Україні якраз перед здобуттям незалежності. «Московіада» є відголоском Радянського Союзу й базується на спостереженнях, зроблених у Москві в 1989–1991 роках. «Перверзія» – це постмодерна варіація «Смерті у Венеції» зі складною структурою, з численними мотивами, сюжетними лініями, оповідними елементами, а також із бароковою насолодою від мовних ігор. Рушієм літературної активності Андруховича є та особлива ситуація, що склалася на його батьківщині. Зі вступом Польщі до Європейського Союзу, Україна для Західної Європи та США – все одно залишається terra incognita. Рефлексії з приводу цієї (не)належності України до Європи він подає в книзі «Остання територія» (2003), що є збіркою есеїв у формі “фіктивної географії”. Під час Помаранчевої революції у своїй рідній країні Андрухович бере участь у демонстраціях опозиції. Його перший роман, перекладений німецькою мовою, «Дванадцять обручів» (2003, 2005) зображує хаос постсоціалістичного перехідного періоду й пологові муки нової держави як барвистий хоровод гуцульського фольклору, мафіозних бізнесменів, митців, чудернацьких персонажів з рекламної сфери й любовних стосунків, що весь час змінюються. Зовсім недавно автор видав німецькою мовою книгу «Євромайдан. Що поставлено на карту в Україні» (2014), в якій письменники й науковці досліджують анатомію революції.


Юрій Андрухович відзначений численними національними та міжнародними нагородами, зокрема, у 2005 році, Спеціальною премією миру ім. Еріха Марії Ремарка, а у 2006 році Лейпцизькою літературною премією за внесок у європейське взаєморозуміння. Через вісім років (2014) разом з Марією Альохіною та Надією Толоконниковою отримав Премію імені Ганни Арендт. Андрухович – віце-президент Асоціації українських письменників. Живе в Івано-Франківську.