Лукас Берфус [ Швейцарія ]

 

© Hartwig Klappert

© Hartwig Klappert

події

 

Бібліографія

Other languages:
Koala, 2014
Malaga / Parzival / Zwanzigtausend Seiten, 2012
Hundert Tage, 2008
Meienbergs Tod / Die sexuellen Neurosen unserer Eltern / Der Bus, 2005
Die toten Männer, 2002

 

Біографія

Лукас Берфус народився 1971 року в місті Тун у кантоні Берн. Після закінчення школи працював, зокрема й у книготоргівлі. Від 1991 року – вільний прозаїк і драматург. У 1998 році спільно з режисером Самуелем Шварцом ініціював створення мистецького гурту «400asa», що існує й досі. Берфус працює не лише на сцені, а й у кіно та на радіо. Як член цього колективу, митець написав кілька радіоп’єс і спектаклів, серед яких «Медея» (2000), відзначена заохочувальною премією цюрихського банку «Кантональ». Паралельно працював як автор з іншими театрами й написав п’єси «Подорож Клауса та Едіт шахтою до центру Землі» (2001) і «Чотири картини кохання» (2002) – обидві було поставлено в Бохумі.

Прозовим дебютом Берфуса стала новела «Мертві чоловіки» (2002), в якій змальоване небажання книготорговця жити, викликане жадобою свободи, егоцентризмом і відчуттям пересиченості. Час від часу в тексті зринає екзистенційне самозречення з твору Жоржа Перека «Спляча людина». Водночас ця оповідь пройнята критичними нотами щодо ситуації в країні. У збірці есеїв «Стиль та мораль» (2015) автор так само намагається осмислити ситуацію у Швейцарії, виходячи на «слизькі» території. Працю «Сексуальні неврози наших батьків» (2003), перекладену багатьма мовами, було не раз поставлено на сцені, а потім, 2015 року, екранізовано Стіною Веренфельс. У своєму славетному романі «Сто днів» (2008) Берфус змальовує те, як наївний оптимізм молодого співробітника служби допомоги країнам третього світу зазнає краху під тягарем варварства геноциду в Руанді. У сформованому з глибокодумних сентенцій погляді зсередини викривається політичне засліплення й підриваються на перший погляд стійкі моральні системи. У «Нафті» (2009), яку вперше поставили в Німецькому Театрі в Берліні з Ніною Госс у головній ролі, персонажі на нічийній безіменній землі зіштовхуються з переситом і жадобою. Написаний 2014 року роман «Коала», основою сюжету якого стало самогубство брата автора, на тонкій грані поміж пошуком сенсу життя й самознищенням, автор досліджує поворотні пункти в житті небіжчика й урешті-решт переходить від прізвиська, яке дало назву романові, до історії виду згаданих тварин. Нещодавно вийшло оповідання «Хагард» (2016), в якому один чоловік ні з того ні з сього переслідує невідому жінку, а потім йому й самому доводиться тікати. За свої твори Берфус отримав багато нагород, зокрема премію Мюльгайма як драматург року (2005), премію Анни Зегерс (2008), премію Мари Кассенс (2008), Ганса Фаллади (2010), Берлінську Літературну премію (2013), а також літературну премію Золотурна й Швейцарську книжкову премію 2014 року за роман «Коала». Берфус живе в Цюриху.