© Hartwig Klappert
Віктор Єрофєєв [ Росія ]
Віктор Єрофєєв народився 1947 року в Москві. Його батько працював перекладачем, зокрема у В’ячеслава Молотова, пізніше його було призначено послом СРСР у Франції. Єрофєєв вивчав філологію та лінгвістику в Московському державному університеті ім. Ломоносова й 1975 року захистив дисертацію про Достоєвського та французький екзистенціалізм. У 1979 році був причетний до створення літературного альманаху «Метрополь», презентація якого обернулася на політичний скандал, унаслідок чого Єрофєєва було виключено зі Спілки письменників СРСР. Після розвалу Радянського Союзу перевидав альманах у кількох антологіях, назвавши його “рентгенівським апаратом, що наскрізь просвічує суспільство”.
У своєму першому романі «Російська красуня» (1989) автор з амбівалентним гумором змальовує фатальну російську жінку з провінції, яка завдяки розрахунку та власній наївності потрапляє до кола московської еліти. Цей твір, що подає почасти гротескний соціальний аналіз, став світовим бестселером. У «Хорошому Сталіні» (2004) Єрофєєв зображує силові структури часів вождя, а також коло радників, перекладачів і дипломатів, до якого належав його батько. І врешті-решт, романізована автобіографія письменника ілюструє взаємозумовленість творчої та політичної свободи. Сучасну Росію, з провокативною критикою якої він нерідко виступає, – від участі в російському тв-шоу «Останній герой» до процесу гурту Pussy Riot, – Єрофєєв аналізує також у збірці есеїв «Російський апокаліпсис» (2005). Вона поєднує в хроніку коментарів, які часто обертаються на в’їдливу критику, 55 текстів, що були написані впродовж 15 років. Нещодавній роман Єрофєєва «Акимуди: нелюдський роман» (2013) конденсує “апокаліптичні” свідоцтва його статей у сатиричну й сюрреалістичну політичну притчу, збагачену різноманітними шпигунськими й любовними історіями. Коли небіжчики воскресають, спричиняючи демографічну плутанину, напружені стосунки між Росією й вигаданою однойменною державою стають дедалі гострішими. Єрофєєв бурлескно перебільшує політичні механізми, а дипломатичне сум’яття фіналізує розтином на Червоній площі. У 2014 році його оповідання «De profundis» («Із глибини») про красу й глибину російської душі увійшло до електронної збірки «Росія розповідає».
Крім того, Єрофєєв працює ведучим і регулярно пише есеї, колонки й репортажі для літературних відділів різних міжнародних видань. Серед них «Frankfurter Allgemeine Zeitung», «Die Zeit», «Die Welt», «New York Times Book Review» тощо. Живе в Москві.
Бібліографія
Русская красавица
Вся Москва
Москва, 1989
Хороший Сталін
ВНТЛ-Класика
Львів, 2006
[Переклад: О. Бойченка]
Енциклопедія російської душі
Ярославів Вал
Київ, 2010
[Переклад: Василь Шкляр]
Акимуды
РИПОЛ классик
Москва, 2012
Рожева Миша
Фоліо
Харків, 2018
[Переклад: Леонід Грушевий]