Феліцітас Гоппе [ Нiмеччина ]

Феліцітас Гоппе народилася 1960 року в Гамельні. Вивчала риторику, літературу та релігію в Тюбінґені, США, Римі та Берліні, працювала журналісткою та вчителькою з мови. У 1996 році опублікувала першу збірку коротких історій »Picknick der Friseure« (»Пікнік перукарів«). Навіть ці короткі прозові тексти написані притаманним Гоппе оригінальним стилем. Казкові, сюрреалістичні сюжети оповідаються в різкому, проте життєствердному тоні з грайливими змінами хронологічних послідовностей та чергуванням ефектів, спрямованих на різні органи чуття. Цитати, алюзії, самоцитування, гра слів та тропи — улюблені мовні прийоми, які письменниця легко й точно поєднує; подорож та від’їзд — її домінантні мотиви.

За свій дебют Гоппе виграла літературну премію »Aspekte« від ДНТ (Другого німецького телеканалу) і використала призові гроші для поїздки по всьому світу на контейнерному судні. Її враження відбилися в романі »Pigafetta« (1999; »Піґафетта«), в якому вони змішані з вигаданим звітом супутника Магеллана про їхнє історичне навколосвітнє плавання. У подорож різними країнами, історією та літературою відправляється також читач »Paradiese, Übersee« (2003; »Рай, Замор’я«) та »Verbrecher und Versager« (2004; »Порушники та невдахи«). Лекції та читання привели авторку до Індії, Індонезії, Західної Африки та Японії. Серед творів Гоппе також дитячі книжки, серед них — »Drei Kapitäne« (1997; »Три капітани«) та »Ingrids Affen« (2006; »Мавки Інґрід«), а також »Iwein Löwenritter« (2008; »Івейн, або Левовий наїзник«) — переспів середньовічного роману Гартмана фон Ауе. У »Hoppe« (2012; «Гоппе») вона розповідає вигадану автобіографію про дитинство в Канаді на тонкому льоду, підліткові роки в Австралії біля краю пустелі, подорожі через море і втечу до Америки. В останньому романі «Prawda. Eine amerikanische Reise« (2018; »“Правда”. Американська поїздка«) Гоппе вирушає у багату фантазією та символікою мандрівку літературною Америкою — від Бостона до Сан-Франциско та Лос-Анджелеса й назад до Нью-Йорка — по слідах культових російських письменників Ільфа і Петрова.

 

Вона — володарка численних грантів на город, в тому числі літературної премії Рауріза, премії Ніколаса Борна, літературної премії Гайміто фон Додерера, Бременської премії з літератури, премії Братів Грімм у місті Ганау, літературної премії »Rattenfänger« у місті Гамельні та премії Ґеорґа Бюхнера. Журі так обґрунтувало свій вибір: »У часи, коли оповідь про себе — домінантна тенденція в літературі, Феліцітас Гоппе обрамлює таємницю особистості чутливою та меланхолійною, попри весь гумор, оповідною майстерністю«.

 

Гоппе досі активно викладає; у 2006 році вона отримала підтримку від фонду Макса Кейда для запрошених професорів у Дартмутському коледжі в Гановері, що в Нью-Гемпширі. 2007 року стала членкинею Німецької академії мови та літератури, а в 2016-му отримала почесну нагороду доктора наук від Люнебурґського університету »Лойпана«. Її твори було перекладено багатьма мовами. Авторка живе як незалежна письменниця у Берліні.