@ KATSY
Анна Вайденгольцер [ Австрія ]
Австрійська письменниця і журналістка Анна Вайденгольцер народилася у 1984 у Лінці. Вона вивчала порівняльне літературознавство у Відні та Вроцлаві. Її дипломна робота була присвячена міжкультурній літературі з Боснії та Герцоговини. Після завершення навчання Вайденгольцер працювала хронікеркою для новин у Верхній Австрії.
У своїй першій книзі «Місце пса» (2010) вона розповідає історії людей, які ведуть усамітнене життя. Наприклад, про старого чоловіка, який готує налисники для свого вже явно не існуючого пса і не помічає, що у борошні завелися хробаки. Або про юну жінку, яка купує пляшку віскі перед візитом свого друга, а потім сама випиває усе, бо він не приходить.
«Є помешкання нагорі і помешкання внизу, люди у яких взагалі нічого не знають одне про одного, їхні життя минають паралельно. Саме це я збиралася передати у книзі: ці короткі моменти зустрічей».
За свою дебютну книгу Вайденгольцер була номінована до нагороди Europäische Festival des Debütromans in Kiel (Європейського фестивалю дебютних романів у місті Кіль) у 2011. Її роман «Взимку рибам добре»
(2012) був висунутий у довгий список Deutsche Buchpreis (Німецької книжкової нагороди), у цій книзі вона пише про безробіття та його наслідки. 47-річна жінка втратила роботу продавчині у бутику і тепер веде життя маргіналки. Вона намагається виглядати зайнятою, тож телефонує з лавки у парку, а надлишок вільного часу спонукає її перегортати сторінки свого життя у зворотньому порядку. Стиль письма Вайденгольц лаконічний і злегка відсторонений. Вона нанизує в один ряд головні речення, підкреслюючи безвихідність ситуації. Серед матеріалів, які вона використовувала під час написання роману, авторка називає зокрема соціологічну працю «Безробітні у Марієнталі», написану у 1933, у цій праці чітко показано, як тривале безробіття веде людину до цілковитого збайдужіння.
У книзі «Чому чоловіки носять морські зірки» вчитель-пенсіонер вирушає на пошуки щастя. Його пошуки скеровує трохи перероблений опитувальник з 1979 року про «брутто національного щастя» у Бутані. Але подорож поволі перетворюється на втечу, і пенсіонер сам стає опитуваним для інших.
Видання «Die Zeit» пише про роман: «Анні Вайденгольцер вдається змішати бухгалтерську дивакуватість старої школи з сучасними алгоритмічними методами, і в цьому полягає основна привабливість роману. У її новій книзі йдеться про серйозні речі. Але вони дуже далекі від нестравної критики культури і дуже близькі до оригінального і дуже австрійського за своїм характером гумору».
У своєму найновішому романі «Знайди лебедю човен» (2019) Вайденгольцер описує етнографічний зріз середини суспільства і просвічує наскрізь прірви суспільної норми.
У 2012 Анна Вайденгольцер стала стипендіаткою письменницької резиденції у Кітцбюгелі, а також отримала стипендію у Літературному Колоквіумі Берліна. У 2013 її нагородили премією Райнгарда Прісніца, у 2017 вона отримала премію Outstanding Artist Award у галузі літератури.
Авторка живе у Відні.
Бібліографія
Der Platz des Hundes
dtv
München, 2010
Der Winter tut den Fischen gut
Residenz Verlag
St. Pölten, 2012
Weshalb die Herren Seesterne tragen
Matthes und Seitz
Berlin, 2016
Finde einem Schwan ein Boot
Matthes & Seitz
Berlin, 2019