Марко Поґачар  [ Хорватія ]

Марко Поґачар народився у 1984 році у місті Спліт. Після закінчення школи і рідному місті він вивчав порівняльне літературознавство та історію в університеті Загреба.

Він опублікував п’ять збірок віршів, дебютувавши книгою «Ураган над Санта Круз» у 2006, яка отримала чимало схвальних відгуків критики і була нагороджена премією за найкращу ліричну збірку автора віком до 35 років (Narvh-Jezika), а також премією Kvirin. Через рік після дебютної книги вийшла друга збірка його віршів під назвою «Послання до звичайних людей» (2007), а потім – третя книга віршів «Предмети» (2009). Відтоді автор увійшов у хорватську літературу як визнаний автор. У своїх віршах Поґачар нанизує фрагментарні картини одна на одну, його ліричне «я» мандрує при цьому поміж філософією, політикою, популярною культурою і спостереженнями зі щоденного життя.

Важливою темою його роздумів є і сама мова, наприклад, коли він заявляє: «Моя мова – це Мекка\м’ясистий кулак, Маккія,\ кущ, який запалює сам себе». Невтомний і переповнений асоціаціями та ритмами власних віршів, юний поет водночас захоплений мовою і перебуває у її полоні, він постійно експериментує зі змістом і формою. Його вірші перекладені тридцятьма мовами і опубліковані у численних міжнародних антологіях і журналах. У 2016 перша збірка його віршів, складена з поезій, вибраних із чотирьох книг, вийшла в українському перекладі під назвою «Людина вечеряє у капцях свого батька». Оригінальність цієї збірки полягає у тому, що у перекладах є чоловічий і жіночий голоси, завдяки чому лірика Поґачара отримала подвійне звучання.

Завдяки глибоким знанням хорватської та світової літератури творчість Поґачара є глибокою і різноманітною. Крім віршів він опублікував ряд есеїв, рецензій та інтерв’ю. («Atlas glasova» і «Jer mi smo mnogi», 2011). Він публікував також прозу, зокрема збірку оповідань «Бог не допоможе» (2012), а також подорожніх нарисів. Поґачар був редактором, видавцем, критиком і головним редактором літературних часописів «Ka/Os» , «Quorum» та «Zarez». Він був ударником пост-панкової групи «Death Disco».

Поґачар також перекладає твори англійської та американської літератур. Він є не лише визнаним поетом, а і авторитетним знавцем літературного середовища.

У 2014 він уклав антологію з текстами молодих хорватських поетів. Поґачар був стипендіатом Літературного Колоквіуму Берліна, Міжнародного будинку письменників у Ґраці, а також отримав стипендію фундації Brandenburger Tor. У 2020 він отримав стипендію берлінської програми для митців фундації DAAD.

Марко Поґачар живе і працює у місті Спліт.

 

Бібліографія

 

Pijavice nad Santa Cruzom

AGM

Zagreb, 2006

 

Poslanice običnim ljudima

Algoritam

Zagreb, 2007

 

Predmeti

Algoritam

Zagreb, 2009

 

Atlas glasova

V.B.Z

Zagreb, 2011

 

Jer mi smo mnogi

Algoritam

Zagreb, 2011

 

Bog neće pomoći

Algoritam

Zagreb, 2012

 

Crna pokrajina

Algoritam

Zagreb, 2013

 

Jugoton gori!

Sandorf

Zagreb, 2013

 

Slijepa karta

Fraktura

Zaprešić, 2016

 

Zemlja Zemlja

Fraktura

Zaprešić, 2017

 

Pobuna čuvara / Čitati noću

KCNS

Novi Sad, 2018

 

 

 

УКРАЇНСЬКОЮ

 

Людина вечеряє в капцях свого батька

Книги – XXI

Чернівецька, 2016

[переклад: А: Татаренко, А: Любка]

 

 

Бог не допоможе, short stories (Vydavnytstvo 21, Černovice 2018.)

[переклад Мар’яна Климець і Наталія Хороз]