Томас Венцлова   [ Литва ]

Томас Венцлова народився у 1937 році у портовому місті Клайпеді (колишня назва Мемель) у Литві. Він вивчав литовську філологію у Вільнюсі. Під час тривалого перебування у Москві (1961–1965) та Ленінграді (1969–1972) він спілкувався з іншими літераторами та дисидентами і брав участь у боротьбі за демократичні цінності та громадянські права. Серед інших він познайомився із Анною Ахматовою та Йозефом Бродським, з останнім їх пов’язувала міцна дружба. У період між 1966 і 1971 він навчався на факультеті семіотики і російської літератури в університеті Тарту. Після повернення до Литви Венцлова викладав історію літератури та семіотику в університеті Вільнюса. У 1976 він став одним зі співзасновників Гельсинської спілки, яка боролася за захист прав людини. Наступного року із допомогою Бродського і Чеслава Мілоша Венцлові вдалося емігрувати до США і стати гостьовим доцентом університету в Берклі, у Каліфорнії. Через це його було позбавлено громадянства і він отримав політичний притулок у США. У період із 1980 до 2012 він викладав слов’янську літературу у Єльському університеті, у 1985 захистив там докторську дисертацію і у 1993 отримав звання професора. У 2012 вийшов на пенсію.

Поезія та есеїстика Венцлови були заборонені цензурою, тож переважна більшість його творів була написана в еміграції. Венцлова переклав литовською твори Анни Ахматової, Йозефа Бродського, Чеслава Мілоша, Бориса Пастернака, Осипа Мандельштама, Шарля Бодлера, Езри Паунда, Анрі Мішо та Томаса Стернза Еліота.

Один із своїх перших віршів «Ідальго» він опублікував у самвидаві, це було реакцією на придушення повстання в Угорщині у 1956. У цьому вірші він пише: «Ми ніколи не збагнемо, чому доля призначила нам площі і трибуни, кулі, шибениці і танки». Венцлова без сумніву належить до найважливіших східно-європейських поетів. Йозеф Бродський сказав про його лірику: «Пісня Венцлови починається там, де зазвичай обривається і замовкає голос, де вичерпуються усі життєві сили». У своїй підкреслено формалістичній поезії Венцлова працює із ритмікою і звучанням, що дозволяє використовувати особливості литовської мови. Його основними темами є історія часу, втрата батьківщини, а також не в останню чергу сама мова і її виражальні можливості. Частина творів Венцлови є і у німецькому перекладі: обидві збірки віршів «За дверима кінець світу» (2002), «Розмови взимку» (2007), а також портрет міста «Вільнюс – одне із міст Європи» (2006). Його твори перекладав відомий німецький поет Дурс Ґрюнбайн. У 2012 році Томас Венцлова отримав стипендію для митців фундації DAAD, а у 2014 був нагороджений премією європейської літератури імені Петрарки. Під час літнього семестру 2010 Венцлова читав лекції літератури на запрошення проекту гостьової професури Самюела Фішера у Вільному університеті Берліна.

Він живе і працює у Вільнюсі.

 

Бібліографія

 

Aleksander Wat

Life and Art of an Iconoclast

Yale University Press

New Haven, 1996

 

Winter Dialogue

Northwestern University Press

Chicago, 1997

 

Forms of Hope

Essays

The Sheep Meadow Press

Rhinebeck, 1999

 

The Junction: Selected Poems

Edited by Ellen Hinsey

Bloodaxe Books

Hexham, 2008.

 

Vilnius. A Personal History

The Sheep Meadow Press

Rhinebeck, 2009

 

 

 

Російською

 

Неустойчивое равновесие

YCIAS

New Haven, 1986

 

Собеседники на пиру

Baltos lankos

Vilnius, 1997

 

Гранёный воздух

ОГИ, Дом Юргиса Балтрушайтиса

Москва, 2002

 

Статьи о Бродском

Baltrus, Новое издательство

Москва, 2005

 

Негатив белизны

Новое издательство

Москва, 2008

 

Искатель камней

Новое Литературное Обозрение,

Москва, 2015

 

Похвала острову / Encomium insulae

Издательство Ивана Лимбаха

Санкт-Петербург, 2016