Людмила Уліцкая [Росія]

Людмила Уліцкая народилася в 1943 році в Давлеканово, Башкірія, куди евакуйовали її родину під час Другої світової війни. Вона виросла в Москві. Після вивчення біології вона працювала генетиком в Інституті загальної генетики Академії Наук СССР. У 1970 році була звільнена за розповсюдження самвидатської літератури і два роки працювала в Єврейському камерно -музичному театрі як літературний консультант. Врешті – решт вона стала незалежним письменником. Її перша публікація, повість «Сонечка» була опублікована у літературному журналі «Новый мир». У 1994 році книга була названа найкращою перекладеною книгою року у Франції та отримала французьку премію Медічі ( Medici ). У повісті, як і в її наступних оповіданнях та романах, Уліцкая зображує повсякденний світ людей у ​​Радянському Союзі.  Сильні емоції кидають виклик негараздам ​​повсякденного життя. З точки зору стилю, вона об’єднує російські та єврейські традиції оповіді та піднімає їх на сучасний рівень. Її роман «Даниэль Штайн, переводчик» базується на розповіді про життя єврея -католика, який зміг врятувати багатьох своїх одновірців завдяки своїй інформаційній перевазі як перекладача. Пізніше він прийняв католицизм і врешті -решт поїхав до Ізраїлю, де як монах заснував спільноту за зразком перших християн. Його смерть у 1998 році, швидше за все, була вбивством, замаскованим як дорожньо -транспортна пригода. Масштабна соціальна панорама «Зелёний шатёр»  розповідає про трьох друзів, які стають дисидентами в Радянському Союзі. «Лестница Якова» – це також панорамна розповідь про російське суспільство у ХХ столітті,  яке цього разу показане через історію великої родини. »Без компромісів Уліцкая показує, що радянська система зробила  людей надто слабкими,аби вони могли їй протистояти … Роман – найособистіша книга Уліцкої.» («Süddeutsche Zeitung») Її остання публікація – «Бумажный театр: непроза» –  зібрання сценаріїв, записів у щоденниках, спогадів та п’єс. Людмила Улицька також відкрито виступає за свої політичні переконання. Окрім критики політики Володимира Путіна, у березні 2014 року вона приєдналася до інших науковців та діячів культури, щоб висловити свою опозицію політиці російської влади в Криму. Її книги перекладено більш ніж 33 мовами. За свої роботи вона отримала численні нагороди, зокрема премію Олександра Мен за міжкультурне посередництво між Росією та Німеччиною у 2008 році, Державну премію Австрії з європейської літератури у 2014 році та премію Зігфріда Ленца у 2020 році. Авторка живе та працює у Москві.

Бібліографія

 

Сонечка

Новый мир, 1992

 

Бедные родственники

СЛОВО/SLOVO

Москва, 1993

 

Медея и её дети

Новый Мир, № 3 и 4, 1996

 

Весёлые похороны

Вагриус

Москва, 1997

 

Казус Кукоцкого

Новый мир, № 8 и 9, 2000

 

Девочки

Эксмо

Москва, 2002

 

Сквозная линия

Эксмо

Москва, 2002

 

Искренне ваш Шурик

Время

Москва, 2003

 

Люди нашего царя

Эксмо

Москва, 2005

 

Даниэль Штайн, переводчик

Эксмо

Москва, 2006

 

Русское варенье и другое

Эксмо

Москва, 2008

 

Зелёный шатёр

Эксмо

Москва, 2011

 

Священный мусор

АСТ

Москва, 2012

 

Детство 45-53. А завтра будет счастье

АСТ

Москва, 2013

 

Лестница Якова

АСТ

Москва, 2015

 

Дар нерукотворный

АСТ

Москва, 2016

 

О теле души

Лекторий Прямая Речь

Москва, 2019

 

Бумажный театр: непроза

АСТ

Москва, 2020

 

ENGLISH

 

Sonechka

Schocken

New York, 2005

[Translation Arch Tait]

 

Medea and Her Children

Schocken

New York, 1996

[Translation Arch Tait]

 

The Funeral Party

Schocken

New York, 1997

[Translation Arch Tait]

 

The Kukotsky Enigma

Northwestern University Press

Evanston, 2016

[Translation Diane Nemec Ignashev]

 

Daniel Stein, Interpreter

Overlook Press

New York, 2011

[Translation Arch Tait]

 

The Big Green Tent

Farrar, Straus & Giroux

New York, 2011

[Translation Bela Shayevich]

 

Jacob’s Ladder

Farrar, Straus & Giroux

New York, 2019

[Translation Polly Gannon]