© Hartwig Klappert

© Hartwig Klappert



 

Бора Чосич  [ Сербiя/ Німеччина ]

Бора Чосич народився  1932 року в Загребі. З 1937 року жив у Белграді. Тут він вивчав філософію. У 1950-х роках Чосич працював редактором у різних журналах, а також був перекладачем з російської. У 1956 році він опублікував свій перший роман „Kuca lopova“/ „Будинок злодіїв“, у якому йдеться про сюрреалістичне протистояння із соціальною дійсністю Югославії. Незабаром ім’я письменника потрапило до «чорного списку». Театральну версію його роману „Uloga moje porodice u svetskoj revoluciji“/ „Роль моєї сім‘ї в світовій революції“ (1969) було надовго заборонено цензурою. На знак протесту проти курсу сербського режиму Чосич у 1992 році покинув Белград і оселився в Ровіні (на західному узбережжі хорватського півострова Істрія). Тут був написаний „Dnevnik apatrida“/ „Щоденник безпритульного“ (1993). У Берлін письменник потрапив 1995 року завдяки стипендії DAAD. Сьогодні він живе поперемінно в Берліні та Ровіні.

Бора Чосич є автором понад тридцяти книг, що перекладені англійською, німецькою, французькою та угорською мовами. Його сатирична й полемічна сімейна хроніка „Uloga moje porodice u svetskoj revoluciji“/„Роль моєї сім’ї в світовій революції“, яка охоплює період від німецької окупації до режиму Тіто, стала культовою книгою в Сербії. У цьому романі Чосич неявно орієнтується на сюжетну конструкцію «Бляшаного барабана» Гюнтера Грасса. Подібне обігрування сюжетів Грасса та інших визначних письменників (Крлежі, Музіля, Достоєвського, Гамсуна або Пруста) надалі стає програмним елементом творчості Чосича. Це видно вже із самих заголовків творів: „Musils Notitzbuch“, «Ein zweites Treffen in Telgte“, „Miroslav Krleža “ (1998).

„Монтаж попередньо зібранного матеріалу“, на думку критика Карла-Маркуса Гаусса, є „провідним естетичним принципом” творів Чосича. Так, наприклад, він досконало змалював образ прикутої до інвалідного візка героїні в романі „Bel tempo“ (1982) з образу своєї бабусі.

Після смерті одного з друзів Чосич почав писати вірші. У 2005 році він опублікував першу поетичну збірку. 2015 року його роман „Tutori“ з’явився в німецькому перекладі. Поліфонічна оповідь, що являє собою сімейну хроніку в Славонії (історична область Хорватії), здобула захоплені відгуки критики. В 2016 році з‘явився німецький переклад твору „Сonsul u Beogradu“ (2008), що містить автобіографічні елементи. Це портрет міста і його жителів протягом багатьох десятиріч, з 1937 року, коли Чосич з батьками переїхав у Белград, до початку 1990-х років, коли він покинув місто через зростаючу хвилю націоналізму. В цьому підсумковому творі Чосич оцінює значення Белграда у власному житті і творчості.

Бора Чосич удостоєний багатьох літературних премій: в 2002 році він здобув премію Лейпцизького книжкового ярмарку за внесок у  справу європейського порозуміння, в 2008 році – Міжнародну літературну премію „Альбатрос“, а в 2011 році був удостоєний Міжнародної премії Стефана Гейма.

 

Бібліографія

 

Die Rolle meiner Familie in der Weltrevolution/ Роль моєї сім’ї у світовій революції

Видавництво: Rowohlt Berlin

Райнбек, 1994

[Переклад на нім.: Міряна та Клаус Виттманн]

Bel tempo: Jahrhundertroman/ Bel tempo: Роман століття

Видавництво: Rowohlt Berlin

Берлін, 1998

[Переклад на нім.: Ірена Врклян та Бенно Мейер-Велак]

Die Reise nach Alaska/ Подорож на Аляску

Видавництво: Suhrkamp

Франкфурт-на-Майні, 2007

[Переклад: Катарина-Вольф Грісхабер]

Tutoren/ Тьютори

Видавництво: Schöffling & Co

Франкфурт-на-Майні, 2015

[Переклад на нім.: Брігітте Дьоберт]

Konsul in Belgrad/ Консул у Белграді

Видавництво: Folio

Відень, 2016

[Переклад на нім.: Катаріна Вольф-Грісхабер]