© Hartwig Klappert

Харіс Влавіанос  [ Греція ]

Харіс Влавіанос народився у 1957 році у Римі. Він вивчав економіку та право у Брістолі, а також політологію й історію в Оксфорді. За походженням, мовою й місцем проживання Влавіанос належить до авторів новогрецької літератури.

Обізнаний читач одразу помітить в його творчості вплив таких класиків новогрецької літератури, як Константінос Кавафіс, Георг Сеферіс чи Нікос Карузос. На його поезію також вплинули англосаксонські автори, яких він багато перекладав, серед них Уоллес Стівенс і Джон Ешбері. Поета надихає історія (як наука й як плин подій). Він звертаєтьс до історії життя своєї родини й використовує цей матеріал в якості архетипів емоційної залежності, втрати та зради.

Еротизм і любов показуються в його творах то як амбівалентні категорії, то як джерело елементарного щастя. Влавіаноса надихає й сама поезія та її сумнівний статус. Він використовує елегантну мову, в якій відчувається прихильність до формальної прозорості з небагатьма, синтаксичними і лексичними порушеннями норми. Саме звучання цієї мови створює враження стилістично єдиного твору. Влавіанос вже представив дванадцять поетичних збірок, серед них „O aggelos tis istorias“ (1999; Перекл. „Янгол історії“) та „Meta to telos tis omorphias“ (2003; Перекл.: „Коли скінчилася краса“). Обидві збірки були у Греції номіновані на Державну літературну премію. Влавіанос також пише есеї. Незважаючи на саркастичний заголовок збірки есеїв „Poion aphora he poiese? Skepseis gia mia techne peritte“ (2007; Перекл.: „Чи важлива лірика? Роздуми про марне мистецтво“), Влавіанос залишається вірним поезії й публікує нові поетичні збірки: „Diakopes stin pragmatikotita“ (2010; Перекл.: „Відпустка до реальності“) та „Sonneta tis symforas“ (2011; Перекл.: „Сонет відчаю“). У 2014 році побачила світ його збірка оповідань „To aima nero» (2014; Перекл.: „Кров це водиця“). У 45 автобіографічних мініатюрах автор пише про своє дитинство, в якому були присутні сильні почуття та емоції: кохання, відчай, ненависть, а також байдужість й трагікомічний пафос.

Влавіанос багато перекладає, в тому числі поезію Т.С. Еліота, Езри Паунд, Волта Вітмена, Енн Карсон, Фернандо Пессоа, Герберта Збіґнєва, Вільяма Блейка і Карло Гольдоні. За поширення італійської літератури в Греції йому був присуджений титул «кавалера» Італійської Республіки. Влавіанос живе в Афінах, де викладає в Американському коледжі Греції (American College of Greece), завідує редакторським відділом іноземної художньої літератури видавництва Patakis й видає літературний журнал Poiitiki.

Бібліографія

Nach dem Ende der Schönheit/ Коли скінчилася краса

Видавництво: Hanser

Мюнхен, 2007

[Перекл. нім.: Торстен Ізраель]

Urlaub in der Wirklichkeit und andere Gedichte/ Відпустка у реальність та інші вірші

Видавництво: Edition Romiosini

Берлін, 2017

[Перекл. нім.: Торстен Ізраель]

Blut ist Wasser/ Кров це водиця

Видавництво: Edition Romiosini

Берлін, 2017

[Перекл. нім.: Торстен Ізраель]