© Jens Oellermann

Нікол Любич  [ Хорватiя/ Німеччина ]

Нікол Любич народився 1971 року в Загребі. Дитинство його минуло в Греції, Швеції та Росії. Вивчав політологію в Німеччині, а також відвідував журналістський коледж ім. Генрі Наннена в Гамбурзі. Вже у 1999 році вийшов його репортаж „Menschliche Überreste, 110 Kilogramm“ („Людські останки, 110 кг“), який був відзначений журналістською премією ім. Ханзеля-Міта. Любич також працював на радіо, а 2003 року приєднався до партії SPD. Результатом політичного експерименту стала книга „Genosse Nachwuchs“ („Товариш Молодь»), документальна проза про загальну політичну діяльність та особисту волю щось змінити в суспільстві.

У роздумах про ідентичність та спроможність до дій Любич почав писати свій дебютний роман „Mathildas Himmel“ («Небо Матильди»), який побачив світ у 2002 році. Це зворушлива історія про дорослішання дівчини, чий небосхил розширюється лише тоді, коли вона визнає біль власного досвіду. Розповідь ведеться лаконічними реченнями з неймовірною увагою до відтінків почуттів та настроїв. Любича цікавлять історії людей з усіма подробицями та нюансами. Про це свідчить його біографічний твір „ Heimatroman oder Wie mein Vater Deutscher wurde“ („Роман про рідну землю, або Як мій тато став німцем“)(2006), де автор показує життєвий шлях свого батька Драго Любича, який був автомеханіком у Загребі, працював у Франції та врешті-решт став авіатехніком на «Люфтганзі» в Німеччині. Повернення до рідних місць описується докладно й проникливо; історія батька, фігури складної й різнобічної, стає тлом для розповіді сина, чиє мігрантське дитинство минало в шістдесяті роки. У романі „Meeresstille“ („Морська тиша“) (2010) йдеться про різанину під час Боснійської війни, а також про особисту провину і вплив цього досвіду на біографії наступних поколінь. У спокійній, вдумливій і знову-таки документарній манері автор зображує історичний конфлікт, який не закінчується на Балканах, а продовжує свою травмуючу дію в серцях дітей. За цей роман автор отримав літературну премію Ver.di (відзнака авторів регіону Берлін-Бранденбург), а також премію ім. Адельберта фон Шаміссо.

У 2012 році Любич видав антологію під назвою „Schluss mit der Deutschenfeindlichkeit“ („Кінець ворожості в Німеччині“), в якій зібрано 17 творів „німецьких авторів з міграційним минулим“. Цей доробок став внеском у дебати про батьківщину, походження та ідентичність. Того ж року вийшов роман „Als wäre es Liebe“ („То нібито була любов“), який базується на історії Хайнріха Поммеренке, серійного вбивці, що у повоєнний час полював на жінок. В новому романі „Ein Mensch brennt“ („Людина горить“) (2017) також йдеться про реальну особу – вчителя Хартмута Грюндлера з Тюрингії, який виступав проти атомної політики уряду, й у 1977 році вчинив акт самоспалення. В романі розповідається, які наслідки мав цей вчинок для родини господаря будинку, в якому безкомпромісний ідеаліст наймав квартиру.

Нікол Любич мешкає в Берліні.

Бібліографія

Mathildas Himmel/ Небо Матильди

Видавництво: Eichborn

Франкфурт-на-Майні, 2002

Genosse Nachwuchs
Wie ich die Welt verändern wollte/ Товариш молодь. Як я хотів змінити світ

Видавництво: DVA

Мюнхен, 2004

Heimatroman oder
Wie mein Vater ein Deutscher wurde/ Роман про рідну землю чи Як мій тато став німцем

Видавництво: DVA

Мюнхен, 2006

Meeresstille/ Морська тиша

Видавництво: Hoffmann und Campe

Гамбург, 2010

Schluss mit der Deutschenfeindlichkeit/ Кінець ворожості в Німеччині

Видавництво: Hoffmann und Campe

Гамбург, 2012

Als wäre es Liebe/То нібито була любов

Видавництво: Hoffmann und Campe

Гамбург, 2012

Ein Mensch brennt/ Людина горить

Видавництво: dtv

Мюнхен, 2017