© Hartwig Klappert

Нільс Моль [ Німеччина ]

Нільс Моль народився в 1971 році в Гамбурзі. Вивчав літературу в Кілі, Тюбінгені та Берліні, культурний менеджмент у Веймарі, працював на будівництві, у роздрібній торгівлі, а також сфері логістики. Нині працює копірайтером в агентстві, викладає техніку письма в Гамбурзькому університеті, а також є позаштатним письменником.

Моль почав писати після двадцяти п’яти років і був нагороджений за короткі оповідання, серед інших, літературною премією MDR і літературною премією міста Гамбурга. Мотивом для написання книги „Kasse 55“ (пер. „Каса 53“), опублікованій в 2008 році, став його власний досвід роботи на касі в універмазі. Зовсім не маючи наміру створити розважальне зібрання кумедних епізодів, Моль зображує шість днів із життя безіменного в універмазі влітку 1999 року-де-небудь в Гамбурзі. Він малює тверезу панораму життя, в центрі якої день за днем і година за годиною не варті нічого, крім банального обслуговування сотень клієнтів. У збірнику „Ich wäre tendenziell für ein Happy End“ (2009; пер. Я, відповідно до тенденції, за щасливий кінець) автор об’єднує дванадцять оповідань і знову підкуповує точним зображенням своїх героїв. Вони абсолютно зациклені на успіху найрізноманітніших видів, діють під керівництвом своїх власних і чужих спонукань, і всі вони самотніші, ніж хочуть собі в цьому зізнатися. У книзі „Es war einmal Indianerland“ (2011) (пер. Жила-була країна індіанців), яку можна розмістити десь між виховним романом і історією кохання, Моль описує труднощі дорослішання 17-річного підлітка, який проводить останні два тижні канікул на краю великого міста. Інтенсивність, з якою Моль зображує життєве відчуття в цьому віці, і, таким чином, користується правом відчувати себе „незрозумілим світом“, як каже одного разу герой роману, вражає, і є дуже близькою до життєвої реальності молоді. Книга написана не в хронологічному порядку, і її можна охарактеризувати як пазл, який складається по частинах з безлічі шматочків, що лежать навколо в неправильних місцях. Його та чи інша вирішальна частина, необхідна для відповідного місця, знаходиться на диво пізно. Моль мотає вперед і назад, швидко монтує одну сцену за другою. Все це часто нагадує стилістичні прийоми постмодерністського фільму. Особливістю книжки „Es war einmal Indianerland“, за якою в 2013 році відбулася постановка п’єси в берлінському Deutsches Theater, є, насамперед, те, що історія тут розповідається інакше, ніж у схожих книгах. Ретельно сконструйований і сповнений мовних інновацій, роман порушує звичайні способи сприйняття і все з більшою силою затягує читача.Наступні оповідання Нільса Моля, „Stadtrandritter“ (2013; пер. Лицар окраїни міста“) і”Mogel». (2014) також про дорослішання.

У 2016 році вийде ще один роман» Zeit für Astronauten» (пер. Час для космонавтів») автора, який разом зі своєю родиною живе в Гамбурзі.

Бібліографія

Kasse 53, 2008
Ich wäre tendenziell für ein Happy End, 2009
Es war einmal Indianerland, 2011
Stadtrandritter, 2013
Mogel, 2014