Цвета Зофронієва [ Болгарія ]

 

© Hartwig Klappert

© Hartwig Klappert

події

 


Бібліографія

 

Other languages:

Landschaften, Ufer, 2013
Diese Stadt kann auch weiß sein, 2010
Eine Hand voll Wasser, 2008
Gefangen im Licht, 1999
Chicago Blues, 1992

 

Біографія

Цвєта Софронієва народилася в 1963 році в Софії. У 1986 році отримала диплом з фізики, а потім в 1991 році захистила дисертацію з філософії та історії науки. Також закінчила майстер-клас з поезії у російсько-американського Нобелівського лауреата з літератури Йосипа Бродського. Довгий час працювала в якості культурного кореспондента Radio Free Europe.

Софронієва володіє п’ятьма мовами і пише свої тексти англійською, німецькою та болгарською мовами. Її збірка віршів «Chicago Blues» (1992; пер. Чикаго Блюз) була опублікована у двомовному виданні. При всіх її зацікавленості в ефемерних, прив’язаних до рядків фрагментів пам’яті і прагнень, Софронієва особливо вражає загостреним знаннями природничих наук поетичним поглядом, який характерний для її збірок поезії, від «Empfangendes Gedächtnis» (1984; пер. Пам’ять, що сприймає) до «Wahrnehmungen» (2006; пер Сприйняття). У книзі «Die Einsamkeit der Biene» (2013; пер. Самотність бджоли) вона зіштовхує могутнє минуле з безпосереднім теперішнім її ліричного споглядання. У збірнику «Eine Hand voll Wasser» (2008; пер. Долоня, повна води), а також у ліричній інсталяції «My Cyborg Identity» (Бостон, 2012) поетеса ставить під сумнів можливість перекладу значень, переживань і почуттів. Книга «Diese Stadt kann auch weiß sein» (2010;пер. Це місто може бути й білим) об’єднала оповідання та новели. Оповідання, яке дало назву збірці, — це перший текст, написаний в 1995 році німецькою мовою. У цьому творі вона скаржиться на потайливість жителів і перехожих безіменного міста; тишу, яка, в свою чергу, призводить до індивідуального, поетично-есенціального споглядання часу і простору. У 1990-х роках з ініціативи Софронієвої була створена мережа авторів з усієї Європи, які займаються питаннями пам’яті та багатомовності. Результатом стало, зокрема, створення та публікація нею в 2005 році антології «Verbotene Worte» (пер. Заборонені слова). Вона продовжує захоплюватися інтермедіальною й багатомовною співпрацею, і в 2010 році видає антологію «11 9 Web Streaming Poetry», присвячену 9.11. і 11.9., до якої увійшли вірші 119 поетів з усього світу. Роботи Софронієвої перекладені, зокрема, на французьку, англійську, фінську, угорську, сербську й узбецьку мови. Остання опублікована збірка віршів «Landschaften, Ufer» (2013; пер. Пейзажі, берег) знову розчиняє культурні та мовні кордони.

Софронієва удостоєна різноманітних нагород за свою поетичну творчість. У тому числі, премії Болгарської академії наук (1988) й заохочувальної премії «Шаміссо» (2009). Вона отримала стипендію Академії замку Солітюд (Akademie Schloss Solitude) в Штутгарті (1996) і Villa Aurora в Лос-Анджелесі (2005), стипендію Автор-в-резиденції Інституту історії науки Товариства ім. Макса Планка в Берліні і, нарешті, в 2012 році удостоєна стипендії Макса Каде Массачусетського технологічного інституту в Кембриджі. Софронієва живе в Берліні.