© Pavlo Botanov

Оксана Забужко [ Україна ]

Оксана Забужко народилася 1960 року в Луцьку. Навчалася в Київському університеті імені Тараса Шевченка й захистила дисертацію на звання кандидата філософських наук. Починаючи з середини 1980-х років видала в Україні кілька поетичних збірок. На початку 1990-х років викладала в кількох американських університетах (Пенсильванський, Гарвардський, Піттсбурзький). Відтоді веде колонки та публікує есеї про літературу та філософію мистецтва в українській періодиці. Від часу виходу свого першого роману «Польові дослідження з українського сексу» працює як фріланс-письменниця (1996).

Матеріал для дебютного роману Забужко забезпечив їй досвід життя в Америці. У цьому творі у формі лекції для академічної аудиторії авторка розповідає про власну історію кохання від початку до сповненого розчарувань завершення. Забужко відверто пише про секс і стосунки між чоловіками та жінками, використовуючи у своєму тексті як фрагменти українських пісень, віршів та приказок, так і сучасну розмовну мову та вуличний сленг. Цей роман розповідає про можливість відкриття власної ідентичності, яка в Україні вважалася практично втраченою. Брутальність і болісність стосунків у цьому тексті відображає ставлення нації до самої себе. Забужко розглядає нещасне кохання як один із виявів страждання свого народу, що століттями зазнавав утисків і через це втратив здатність любити.

Її роман «Музей покинутих секретів» (2009), що одразу ж опинився в топах українських бестселерів, звертає увагу на соціальні умови життя в Україні. Двоє головних персонажок, тележурналістка Дарина та художниця Влада, живуть у сучасній Україні, натомість третя протагоністка на ім’я Олена загинула в лавах українських партизанів у Другій світовій війні. Дарина натрапляє в архіві на світлину Олени й вирішує зняти документальну стрічку про її життя. У процесі зйомок вона закохується в Олениного онука. Однак їхньому коханню заважають страшні таємниці минулого, яке змінило долю всієї країни: це і поховані ікони, і перекручені історичні факти, і традиційно проблематичні моделі стосунків між чоловіками та жінками.

На сьогодні Оксана Забужко є авторкою 16-ти книжок. Її есеї про Україну з’явилися в німецькому перекладі під назвою Planet Wermut («Планета Вермут»). У цій збірці авторка розмірковує на політичні та історичні теми, пов’язані з її батьківщиною, з феміністичної та постколоніальної точок зору.

У 1995-2010 рр. Оксана Забужко була віце-президентом українського відділення ПЕН-клубу. Зараз мешкає в Києві.

 

Бібліографія

Дві культури, 1990

Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період, 1992

Шевченків міф України, 1997

Хроніки від Фортінбрас, 1999

Let my people go. 15 текстів про українську революцію, 2005

Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій

 

іншими мовами:

Feldstudien über ukrainischen Sex

Droschl

Graz, 2006

[Ü: DAJA] 

Museum der vergessenen Geheimnisse

Droschl

Graz, 2010

[Ü: Alexander Kratochvil]

Planet Wermut

Droschl

Graz, 2010

[Ü: Alexander Kratochvil]

 

Wodka für den Torwart:

11 Fußball-Geschichten aus der Ukraine

(Anthologie)

edition.fotoTAPETA

Berlin, 2012