© Yarema Protsiv
Степан Процюк [ Україна ]
Український поет і прозаїк Степан Процюк народився у 1964 році поблизу Львова. Навчався у Прикарпатському національному університеті ім. Василя Стефаника, а згодом — в Інституті літератури ім. Тараса Шевченка НАН України, де захистив кандидатську дисертацію.
У 1992 році вірші Процюка було опубліковано в антології »На вістрі двох правд« літературного угруповання »Нова дегенерація«, що боролася за нові напрямки розвитку в українській літературі. Згодом вийшли друком збірки віршів »Апологетика на світанку« (1996) і »Завжди і ніколи«(1999), а після цього Степан Процюк перейшов до прозових творів.
У 2002-му вийшов перший роман Процюка »Інфекція«, у якому кілька сюжетних ліній переплітаються в один текст про соціальні та психологічні проблеми України у ХХ ст. За зображення українських національних проблем у своїх текстах Процюка у 2003 році було номіновано на Шевченківську премію. Другий роман письменника »Жертвопринесення« (2007) розповідає про поета з провінції Мічурівка, який із економічних причин не може знайти місця у суспільстві. Роман »Тотем« (2005) торкається переважно онтологічної проблематики: смерть і страх, фетишизм і невротизм, розчарування і пошук гармонії.
У наступних творах Процюк досліджує поряд із різноманітними соціально-психологічними темами як минуле (»Десятий рядок«, 2014, »Травам не можна помирати«, 2017), так і індивідуальні та колективні проблеми (»Руйнування ляльки«, 2010, »Під крилами Великої Матері«, 2015), стосунки між батьками і дітьми (»Бийся головою до стіни«, 2011). Літературний стиль Процюка називають сумішшю постмодернізму та неоавангарду, а також екзистенціалізмом з елементами психоаналізу.
Степан Процюк є автором дитячих книг, роману про Василя Стефаника »Троянда ритуального болю« (2010), про Володимира Винниченка »Маски опадають повільно« (2011) і про Архипа Тесленка »Чорне яблуко« (2013). Есеї Процюка, які вийшли у чотирьох книгах, присвячені екзистенційним темам людського життя, проблемі любові та свободи, а також деяким девіантним, невротичним рисам людини.
Деякі книги та окремі тексти Степана Процюка було перекладено англійською, польською, французькою і німецькою. Степан Процюк викладає сучасну українську літературу в Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника в Івано-Франківську.
Бібліографія
На вістрі двох правд
Івано-Франківськ, 1992
Апологетика на світанку
Ґражда
Ужгород, 1996
Завжди і ніколи
Дискурсус
Львів, 1999
Інфекція
Кур’єр Кривбасу, № 149
Кривий Ріг, 2002
Жертвопринесення
Тіповіт
Івано-Франківськ, 2007
Руйнування ляльки
Ярославів Вал
Київ, 2010
Троянда ритуального болю
Академія
Київ, 2010
Аналіз крові
Ґрані–T
Київ, 2010
Аналіз крові
Ґрані–T
Київ, 2010
Тіні з’являються на світанку
Твердиня
Луцьк, 2011
Маски опадають повільно
Академія
Київ, 2011
Бийся головою до стіни
Кур’єр Кривбасу, № 264-265
Кривий Ріг, 2011
Чорне яблуко
Академія
Київ, 2013
Травам не можна помирати
Легенда
Київ, 2017