Норберт Гумельт [ Німеччина ]
Поет, перекладач та культурний журналіст Норберт Гуммельт народився у Нойсі у 1962 році. Вивчав англійську та німецьку мови у Кельні з 1983 по 1990 роки. Свої перші літературні тексти написав у 1984 році, а з 1986 року пише вірші. Працював з Марселем Байєром і, як і він, починав як автор-експериментатор слідами Рольфа Дітера Брінкмана і Томаса Клінга. З 1991 року Гуммельт – вільний письменник. У 1993 році вийшла його перша поетична збірка під назвою “Knackige codes” (укр. “Хрусткі коди”). У другій поетичній збірці “singtrieb” (1997; перекл.: “Апетит до співу”) він звернувся до концепцій романтичної поезії. У “zeichen im schnee” (2001; пер.: знаки на снігу) Гуммельт віртуозно використовує поетичні традиції, щоб потім знову розірвати їх у сконденсованих знімках. У “Stille Quellen” (2004; пер.: Тихі шрифти) він також черпає натхнення в Ейхендорфа, Бенна та Яндля, продовжуючи при цьому своє експериментальне письмо. Він досліджує міф про Пана в текстах збірки “Pans Stunde” (2011; пер. “Година Пана”), які також досліджують полярність між страхом та еротичним потягом. У фокусі збірки “Sonnengesang” (2020) – сонце, його світло та людина, яка не може жити без нього.
Останньою публікацією Гуммельта є документальна книга “1922. Wunderjahr der Worte” (2022; перекл.: 1922: Диво-рік для слів). Книга слідує за авторами по всій Європі протягом титульного року з його бурхливою творчою енергією, в якому було створено безліч дивовижних літературних творів: від “Улісса” Джеймса Джойса та “Власної кімнати” Вірджинії Вулф до “Дунайських елегій” Райнера Марії Рільке та “Коротких оповідань” Кетрін Менсфілд. “У його підкресленій археології 1922 року є певна культурно-теоретична привабливість, яка полягає в переосмисленні подій, що відбулися більш-менш випадково в один і той же час, у грандіозну панораму далекосяжного естетичного перевороту”. (“Der Tagesspiegel”).
Гуммельт також працював журналістом у різних газетах та радіостанціях. З кінця 1990-х років є автором численних есе та нарисів з історії та поетики літератури. З 1988 по 1992 рік був керівником авторської майстерні в Кельнському університеті. За свою літературну творчість Гуммельт був нагороджений літературною премією землі Північний Рейн-Вестфалія (1995), премією міста Кельн імені Рольфа Дітера Брінкманна (1996), поетичною премією Мондзее (1998), літературною премією міста Крефельд на Нижньому Рейні (2007), поетичною премією імені Хьолті (2018), премією імені Райнера Мальковського (2021) та іншими. Він також перекладав, переважно з англійської, та редагував, серед іншого, твори В.Б. Єйтса та переклав німецькою мовою поетичні цикли Т.С. Еліота “Спустошена земля” та “Чотири квартети”. Багато років жив у регіоні Бергішес Ланд поблизу Кельна, а з 2006 року мешкає у Берліні. Викладає у Лейпцизькому інституті німецької літератури та працює у журналі “Текст+критика”
Бібліографія
knackige codes
Galrev
Berlin, 1993
singtrieb
Urs Engeler Editor
Weil am Rhein, 1997
zeichen im schnee
Luchterhand
München, 2001
Stille Quellen
Luchterhand
München, 2004
Totentanz
Luchterhand
München, 2007
Wie Gedichte entstehen
[mit Klaus Siblewski]
Luchterhand
München, 2009
Pans Stunde
Luchterhand
München, 2011
Fegefeuer
Luchterhand
München, 2016
Der Atlas der Erinnerung
NIMBUS
Wädenswil, 2018
Sonnengesang
Luchterhand
München, 2020
- Wunderjahr der Worte
Luchterhand
München, 2022
Bibliography
singtrieb
Urs Engeler Editor
Weil am Rhein, 1997
Sonnengesang
Luchterhand
München, 2020
- Wunderjahr der Worte
Luchterhand
München, 2022