Лукас Берфус © SoMe

 

Лукас Берфус [ Швейцарія ]

Лукас Берфус народився у м. Тун, кантон Берн, Швейцарія, у 1971 році. Після закінчення школи працював, серед іншого, продавцем книжок. З 1991 року працював як вільний письменник і драматург-консультант. У 1998 році разом з режисером Самуелем Шварцем створив мистецьку групу “400asa”, яка працює на сцені, а також у кіно та на радіо і діє донині. У складі цього колективу він написав кілька радіоп’єс, в тому числі “Медея” (2000), яка отримала меценатську премію ZKB від Цюріхського кантонального банку. Він також співпрацював з іншими театрами як автор і написав п’єсу “Die Reise von Klaus und Edith durch den Schacht zum Mittelpunkt der Erde” (“Подорож Клауса та Едіт до середини світу”, 2001): Подорож Клауса та Едіт через шахту до середини Землі) та “Vier Bilder der Liebe” (2002; перекл.: Чотири картини кохання), прем’єри яких відбулися в Бохумі.

У прозі Берфус дебютував повістю “Die toten Männer” (2002), яка описує відхід книгопродавця від життя, мотивований прагненням до автономії, егоцентризмом і надмірною стимуляцією. П’єса “Meienbergs Tod” (2001; пер. “Смерть Майєнберга”) трансформується за допомогою різноманітних відчужуючих прийомів, щоб виразити колючість журналіста-розслідувача Майєнберга, чия смерть і дає назву твору, відображаючи не лише його життя, творчість і самогубство, але й цілячись у лицемірство культурного оточення. Після численних міжнародних постановок широко перекладений твір “Die sexuellen Neurosen unserer Eltern” (2003; англ. “Сексуальні неврози наших батьків”, 2007) був екранізований режисером Стіною Веренфельс. У своєму знаменитому романі “Hundert Tage” (2008; англ. “Сто днів”, 2011) Берфус зображує, як наївний оптимізм молодого працівника з розвитку руйнується перед обличчям варварства геноциду в Руанді. У фільмі “Нафта” (2009), прем’єра якого з Ніною Хосс у головній ролі відбулася в Німецькому театрі в Берліні, персонажі, що балансують між жадібністю та нудьгою, зустрічаються на безіменній нічийній землі. Простежуючи тонку грань між сенсом і саморуйнуванням, його роман “Коала” (2014) розповідає про самогубство брата і досліджує основні віхи біографії покійного. Його роман “Хагард” (2017) розповідає про “здичавілого”, простого агента з нерухомості, який раптово відривається від усіх цивілізованих справ і переслідує жінку протягом півтора дня, поки ця одержимість не закінчується його смертю. Берфус також продемонстрував свій талант есеїста у таких книгах, як “Stil und Moral” (2015), а також “Die Krone der Schöpfung” (2020) – “Вінець творіння”. Збіркою “Контакт” (2018) опублікував свою першу англомовну збірку віршів. У 2016 році разом з Мюріель Пік переклав літературні листи Вальтера Беньяміна французькою мовою. У 2019 році він також переклав поетичну збірку Пік “Документальні елегії” німецькою мовою.

Берфус отримав численні нагороди за свою творчість, зокрема, звання драматурга року на Театральних днях Мюльгайма (2005), премію Анни Зегерс (2008), премію Ганса Фаллади (2010), Берлінську літературну премію (2013), Золотурнську літературну премію та Швейцарську книжкову премію (2014), а також премію Георга Бюхнера (2019). Живе у Цюріху.

Бібліографія

 

Die toten Männer

Suhrkamp

Frankfurt a. M., 2002

 

Meienbergs Tod / Die sexuellen Neurosen unserer Eltern / Der Bus

Wallstein

Göttingen, 2005

 

Hundert Tage

Wallstein

Göttingen, 2008

 

Malaga / Parzival / Zwanzigtausend Seiten

Wallstein

Göttingen, 2012

 

Koala

Wallstein

Göttingen, 2014

Stil und Moral. Essays

Wallstein

Göttingen, 2015

Hagard

Wallstein

Göttingen, 2017

Krieg und Liebe

Wallstein

Göttingen, 2018

Contact

[mit Michael Günzburger]

Edition Patrick Frey

Zürich, 2018

Malinois

Wallstein

Göttingen, 2019

Die Krone der Schöpfung

Wallstein

Göttingen, 2020