Muriel Pic © Anne Lise Broyer

Мюріель Пік [ Швейцарія]

Письменниця, художниця, перекладачка та літературознавець Мюріель Пік народилася в Ніцці в 1974 році. Під час завершення докторської дисертації про П’єра Жана Жува в École des hautes études en sciences sociales у Парижі вона спеціалізувалась на інтелектуальних питаннях, які були поставлених у період між двома світовими війнами, як-от ті, що стосуються психоаналізу та політичної прихильності письменника. Пізніше вона провела дослідження В. Г. Зебальда, включно з його сприйняттям війни, його монтажем документів, текстів і зображень, а також мікроісторичних творів. Її монографія про творчість В.Г.Зебальда »W.G. Себальд. «L’image papillon» (2009) стала новаторським підходом для сприйняття Себальда у Франції. З 2007 року Пік зосередилася на літературних дослідженнях та аналізі творів Вальтера Беньяміна, Стефана Малларме та Жоржа Батая. Вона також досліджує художника та письменника Анрі Мішо та перекладає та редагує Вальтера Бенджаміна та інших письменників.

У текстах текстах збірки віршів «Elegische Dokumente / Élegies documentaires» (2018) Пік шукає сліди історії ХХ століття з усіма її ідеологіями, утопіями та злочинами. У своїх вільних, мелодійних, іноді крихких віршах Пік висвітлює історичні об’єкти та місця, такі як Прора, морський курорт на острові Рюген, де в 1930-х роках був побудований курорт для організації «Kraft durch Freude (KdF)» ( Сила через радість), будівництво якого було завершено на початку Другої світової війни в 1939 році. Незважаючи на те, що план створення курорту на близько 20 000 осіб не було реалізовано, частини будівлі, які пізніше використовувалися як військовий шпиталь і казарми розкривають один аспект ідеологій 20-го століття: «Туризм завжди той самий / завжди той самий острів / та сама сіль, те саме сонце / ті самі жести […] Туризм — це індустрія того самого». час, з точки зору історика, чия робота насамперед пов’язана з архівами, Пік далі досліджує кібуці як мрію про демократичне поселення звичайних людей, поєднуючи це з фотографіями бджільництва в кібуці та факсиміле «Кафки». s Німецько-івритський словник«. »Поетеса знову працює з підходом економічно проникливого палімпсесту – з неймовірною силою накладає соціалістичну утопію на природну історію бджолиних сімей, на біографічні мрії письменника Франца Кафки – кривавий перелік погромів і переслідувань євреїв у Європа та Росія». (Поль-Анрі Кемпбелл) «Документальні Élegies», спочатку опубліковані чисто французькою мовою у 2016 році, послідували за «En considerant le sang des bêtes» (2017), знову ж монтаж візуальних і текстових зображень. , спогади, роздуми про стосунки людини і тварини, портрети письменників та фрагменти з однойменного документального фільму Жоржа Франжу. Її поетична книжка «Affranchissements» (2020), яка відмовляється бути секретною, — це дослідження слідами її таємничого горбатого двоюрідного дядька, чиї архіви та спадщина свідчать про життя та епоху. Книга була відзначена на Prix Wepler 2020. Мюріель Пік живе в Парижі та Цюріху.

Бібліографія

En regardant le sang des bêtes.

Suivi de Notes sur le montage documentaire

Trente-trois morceaux

Lyon, 2017

Elegische Dokumente / Élegies documentaires

Wallstein

Göttingen, 2018

[Ü: Lukas Bärfuss]