Біографія

Після навчання в університеті Дамаска в 1955-му на півроку потрапив до в’язниці за приналежність до Сирійської соціальної націоналістичної партії. Потім разом зі своєю дружиною обрав місцем проживання Ліван, де спільно з Юсуфом аль-Халем та іншими популярними авторами видавав у 1957 році авангардистський літературний часопис «Поезія». Попри початок громадянської війни, від 1973 року викладав у ліванських університетах, аж доки 1985-го не перебрався до Парижа, де живе й нині.

Алі Ахмад Саїд Асбар увійшов у літературу як поет під прибраним ім’ям Адоніс. Це сталося після того, як один часопис відмовився друкувати його поезію під справжнім іменем, однак опублікував її тоді, коли автор надіслав той самий текст під псевдонімом. У 1998 році Адоніс видав німецькою мовою збірку лірики під назвою «Пісні Міхйара з Дамаска», над якою він працював з 1958-го до 1965-го. Згодом, у 2004-му, виходить збірка «Могила для Нью-Йорка», де зібрано поезії 1965–1971 років. У критичному відгуку, надрукованому в газеті «Frankfurter Rundschau», було відзначено, що в останній книзі Адоніс засвідчує власну амбівалентну позицію між західним раціоналізмом і традицією, згідно з якою творення себе та світу відбувається через поезію. З огляду на це, як сказано в «Süddeutsche Zeitung», авторові вдалося створити “незалежну арабську сучасність без мімікрії Заходу”.

Вільні строфи Адоніса руйнують зумовлену формою високу арабську поезію, зберігаючи при тому її метафорику. Автор вступає в полеміку з арабською поетикою не тільки в поезії, але й в есеях. Так, у книзі «Словопісня» (2012) автор посилається на прогресивних письменників Башшара ібн Бурда (помер 784 року) та Абу Таммама (помер 845 року), для яких Коран був не лише релігійною книгою, а й текстом, що завдяки своїй потужній поетичній мові відігравав роль літературного виклику, протиставив відкритість умовним усталеним істинам. Ця лінія, на думку Адоніса, має бути вектором і для сучасного арабського світу («Neue Zürcher Zeitung»). У своїй епопеї «Книга» (2007–2015), що складається з трьох частин, автор здійснює літературну мандрівку IX ст., яке вважає найважливішою епохою в арабській історії. Під час цієї мандрівки його супроводжує політично заангажований поет Аль-Мутанаббі. Любовна лірика Адоніса побачила світ 2014 року під назвою «Ліс кохання всередині нас», перекладена з французької на німецьку, оскільки арабські оригінали було втрачено. У цій останній книзі він здіймає політично-релігійний бунт, створивши корпус, наділений містичною символікою.

За свої твори Адоніс отримав багато відзнак, зокрема 2001 року премію Гете, 2013 року премію Петрарки, а 2016-го – премію миру імені Еріха Марії Ремарка.